Захворювання зубів найчастіше зустрічаються з усіх захворювань у ветеринарній медицині:

  • 95% собак і кішок, протягом свого життя, звертаються до ветеринарної лікарні за стоматологічною допомогою;
  • більше 85% собак і кішок старше 4 років хворіють на пародонтит;
  • 65% кішок, старше 5 років хворіють на одонтокластичні резорбтивні ураження емалі і дентину, що викликає сильний біль;

Причини

  • відсутність огляду (планового) у ветеринарного лікаря-стоматолога;
  • відсутність належного догляду власниками тварин за ротовою порожниною своїх вихованців;
  • не поінформованість власників тварин (а що у них зуби болять?);
  • порушення годівлі тварини;
  • відсутність спеціальних іграшок, кісточок;
  • не адекватна гра з твариною, дресирування;
  • будь-які системні захворювання організму;
  • нещасний випадок.

Захворювання зубів найчастіше зустрічаються з усіх захворювань у ветеринарній медицині:
Захворювання пародонту – Переломи коронок, коренів зубів – одонтокластичні резорбтивні ураження зубів у кішок – ортодонтичні патології
Лише 8% захворювань зубів помічають власники тварин!!!

Пародонтологія

Шинування зубів
Сучасна ветеринарна стоматологія розширює можливості терапевтичного лікування рухомих зубів. Показання: травма, захворювання пародонту, ретенція після ортодонтичного лікування.

Травма: у випадках механічного удару фронтальна група зубів (різцевих зубів та іклів) може бути повністю травмована, якщо цілісність вибитого зуба не порушена, ймовірність його збереження велика, особливо у молодих пацієнтів. Зуб, що спричинився до механічного впливу, стабілізують, поєднуючи його шиною з сусідніми. Далі спостерігають за загоєнням зв’язки періодонту і рентгенологічно за перебудовою кісткової структури лунки.

Захворювання пародонту: шина фіксує рухливі зуби з акцентом на здорові не рухливі зуби. Рекомендовано при збереженні рухливості зубів, що може призвести до втрати зубів, порушення жувальної функції. Окремо взяті зуби як опора не придатні, але якщо шинувати кілька зубів разом, тоді створюється більш потужна, не рухлива опора, що необхідно для досягнення лікувального ефекту, тобто, зняття запального процесу з пародонту, зміцнення його структури та відповідно повне або часткове усунення рухливості зубів.

Ретенція після ортодонтичного лікування: після ортодонтичного лікування необхідно закріпити (зафіксувати) досягнутий результат. В іншому випадку можливе переміщення зубів у вихідне положення.

Шини залежно від термінів фіксації поділяються на короткострокові, довгострокові, постійні шини. Короткострокові шини – при підвивиху або повному вивиху зуба. Поширений спосіб термінового шинування – фіксація вибитого зуба з упором на здорові сусідні за допомогою дроту та композитного матеріалу.

Довгострокові шини – використовуються у випадках, коли необхідно іммобілізувати зуби на термін від декількох тижнів до декількох місяців.

Постійні шини – це коронки виготовлені зі спеціального матеріалу, фіксовані на зубах, з’єднані між собою. У ветеринарії використовують рідко. Незнімні шини перед знімними мають ряд переваг:
– краще забезпечують іммобілізацію рухомих зубів та запобігають їх скученості;
– не торкаються тканини ясен;
– Зручно проводити санацію шини;
– компактні, що не збільшують розмір зубного ряду;
– не можуть бути довільно зняті пацієнтом, при небажанні носити їх;

ШИНУВАННЯ: Шинування оберігає від пошкодження та усунення рухомі зуби. Як правило, перед цією процедурою проводять комплекс заходів професійної гігієни ротової порожнини (в т.ч. видаляють зубний камінь). Конструкція, що шинує, повинна включати стійкі зуби, щоб вони могли підтримувати ослаблений періодонт рухомих зубів. Процедура забезпечує надійну стабілізацію зубів протягом тривалого періоду. У разі сильного розлитого ураження пародонту іноді доводиться видаляти частину зубів. При цьому на зуби-антагоністи (розташовані навпроти віддалених зубів) припадає додаткове навантаження, яке посилює патологічну рухливість зубів. Під впливом навантаження дистрофія пародонту починає швидко прогресувати, що призводить до різкого зростання рухливості зубів, що залишилися. Крім того, навіть якщо видалення зубів не було зроблено, а зуби через патологічний процес у пародонті мають високу рухливість (зуби з вираженою втратою кісткової тканини періодонту більше 1/2 довжини кореня, стан зуба після резекції верхівки кореня), їх необхідно зміцнити, щоб забезпечити спокій навколозубних тканин (що знизить запальний процес), перерозподілити навантаження на групи зубів для того, щоб сила тиску на кожен зуб не перевищувала підтримуючих можливостей пародонту, попередити міграцію зубів. Чим більше зубів включено в шину, тим краще ефект від шинування. Хороші результати дає шинування фронтальної групи зубів (різців та іклів). Тимчасові шини накладають терміном від кількох тижнів до кількох місяців. При цьому створюються сприятливі умови для терапевтичного та хірургічного лікування. Тимчасові шини іноді накладають при травмах щелепи, що призвели до часткового розхитування зубів і порушення зубного ряду. Як тимчасові використовую: дротяні конструкції, різні конструкції із швидкотвердіючих пластмас, скловолоконних стрічок. Якщо необхідно шинувати зуби верхньої та нижньої щелепи, ветеринарний лікар звертає увагу на прикус тварини, як правило, на верхній щелепі фіксуюча конструкція розташовується фронтально на поверхні зубів, а на нижній щелепі лінгвально. Оскільки на шиновані зуби доводиться досить велике навантаження при жуванні, техніка волокон, що підсилюють, з нанесенням армуючого матеріалу тільки на внутрішню і жувальну поверхні зубів не дозволяє досягти тривалого результату шинування. Тому існують методики, що підсилюють конструкцію та дозволяють продовжити результат шинування. У цих випадках армуючий волоконний матеріал наноситься не тільки з лінгвальної, але і з фронтальн поверхні зубів. Краї матеріалу стикуються між собою або зав’язуються у вузол, а сама стрічка наноситься вісімкоподібно. Можливе нанесення армуючої стрічки у два паралельні ряди (при високих коронках зубів, у великих собак) на відстані 1,5-3 мм один від одного. Такі методи шинування успішно використовуються як тимчасової, так постійної фіксації. До переваг методу відносять високу ефективність, надійність (міцний зв’язок волокон з композитом) та оборотність (за потреби шини легко видаляються). Шинування рухомих зубів є продовженням комплексного лікування пародонтиту. При гострій травмі зуба (вивих) його також потрібно шинувати. ВАЖЛИВО довкола шинованих зубів дотримуватись ретельної гігієни і використовувати для цього додаткові засоби гігієни (ірригатор, флосси, йоржики), або як мінімум чищення професійною зубною пастою та відповідною щіткою, 2-3 рази на тиждень, акуратно, намагатися механічно мінімально впливати на конструкцію.

Ендодонтія

Терапевтична стоматологія. Ендодонтія.
Ендодонтія (лат. endodontics) — розділ стоматології, що вивчає будову та функцію ендодонту (комплекс тканин, що включає пульпу та дентин, які пов’язані між собою морфологічно та функціонально) методику та техніку маніпуляцій у порожнині зуба при травмі, патологічних змінах у пульпі, періодонті та іншим різним показанням. Це наука про анатомію, патологію та методи лікування порожнини зуба та кореневих каналів (ендодонту).

Ендодонтія – це напрям терапевтичної стоматології, що займається лікуванням кореневих каналів. Інструментальна обробка кореневих каналів дозволяє видаляти пульпу та інфікований дентин, а також надати каналу необхідну форму для подальшого пломбування. Пломбування кореневих каналів проводиться за допомогою імпортних паст, що мають протизапальну та антисептичну дію та гутаперчу.

Найчастіше ветеринарному стоматологу доводиться надавати терапевтичну стоматологічну допомогу домашнім тваринам. Пацієнти надходять із наступними проблемами: із зубним каменем, сколами коронок зубів, травмами (забитими місцями) зубів без порушення цілісності коронок даних зубів, але зі зміною кольору та утворенням пульпіту, ортодонтичні патології. Утворення зубного каменю веде до появи стоматиту, пародонтиту, пародонтозу, карієсу, нориць. Внаслідок чого зуб (зуби) випадають або виникає потреба у видаленні зуба. Карієс зустрічається, як правило, у кішок, дуже рідко у собак. Пломбування зуба буде актуальним, якщо в результаті перелому коронки зуба постраждало не більше 55% коронки зуба. Якщо більше 55%, то в даному випадку рекомендується встановлення вкладок, оскільки вкладка відновить цілісність зуба та його функції.

Найчастіше трапляються тварини, які потребують ендодонтичного лікування. Т.к. в ході своєї активної життєдіяльності відбувається травмування коронок, коренів і тканин зубів, що підлягають. Також, особливо у кішок, цілісність зубів порушується внаслідок утворення карієсу. Цьому часто сприяє утворенню зубного каменю, під яким відбувається демінералізація емалі зуба, порушується природний захисний бар’єр, в результаті пульпу зуба через дентинні трубочки проникають мікроорганізми, що призводить до запалення пульпи зуба – пульпіту. Запальні процеси необхідно лікувати, це стосується і запальних процесів у пульповій камері зуба (зубів).

Етіологія.
Захворювання зубів виникають у тварин переважно через пошкодження цілісності коронок зубів. Це відбувається при сильному ударі (забитому місці), сколях, переломах коронок зубів, внаслідок чого оголюється пульпа зуба і відбувається її інфікування. У більш старих тварин внаслідок утворення зубного каменю може розвинутись карієс (особливо у кішок), а також запалення прилеглих та підлягаючих тканин зуба. Також це може відбуватися через неякісне стоматологічне лікування. Часто необхідно відновлювати коронкову частину зуба, як правило, ця проблема стоїть гостро у службових, мисливських собак, тваринам яким у повсякденному житті необхідно користуватися зубами.

Патогенез.
При механічному пошкодженні зуба, пульпа зазвичай оголена, вона представляє собою кровототячий тяж червоного кольору. Згодом, під час інфікування пульпи, вона набуває сірого, коричневого, сіро-жовтого або чорного кольору. Такого ж кольору стає дентин, що безпосередньо межує з пульпою, якщо вона не оголена, а відбувся скол зуба, з пошкодженням емалі і частини дентину, спостерігається зміна кольору коронки зуба. Виділяють три фази, що характеризують патологічні процеси в пульпі – пульпіт. Колір коронки зуба може стати рожевим, пурпуровим, сірим чи коричневим.

  • Рожевий колір коронки зуба – у разі запалення пульпи можливо повернути назад. Буває, що коронка зуба не вся має рожевий колір, а забарвлюється невелика її частина, у такому разі ймовірніший зворотній процес.
  • Пурпуровий колір коронки зуба – вказує на порушення кровообігу пульпи, йде стискання пульпи в пульповій камері зуба, тварина відчуває сильний біль.
  • Сірий або коричневий колір коронки зуба – вказує на мертву пульпу зуба, потрібна стоматологічна допомога.

Причому при закритій пульпі зуба тварина відчуває більший біль, ніж при відкритій пульпі. Так як коли виникають застійні явища в пульпі, відбувається здавлювання нерва через те, що пульпа обмежена в розмірах. Якщо пульпа оголена, то ексудат виходить назовні, здавлювання не відбувається, тому цей процес є менш болючим.

Діагностика
Клінічні ознаки. Спостерігається зниження поїдання корму або відмова від корму, при годуванні відбувається велика втрата корму тварина може швидко підійти до миски і різко відійти від неї, в цей момент може спостерігатися агресія, чухання морди, слинотеча, болючість при поїданні холодного або гарячого корму, тварина не дає оглядати ротову порожнину. При огляді ротової порожнини може візуалізуватись пошкодження коронки зуба (перелом, скол), зміна кольору коронки зуба (рожевий, пурпуровий, сірий, коричневий), зубний камінь, стоматит, пародонтит, пародонтоз.

Рентгенографія. Рекомендується для виявлення прихованих патологій, для уточнення діагнозу, підтвердження наміченого ендодонтичного лікування. Ветеринарний лікар повинен переконатися в тому, що корінь зуба,тканини, що підлягають, не зруйновані механічно або запальним процесом.
Загальна, провідникова, місцева анестезія. Застосовується загальна анестезія поєднана з місцевою (провідникова, інфільтраційна, інтралігаментарна, внутрішньопульпаторна) це залежить від конкретної патології зуба, стану тварини, індивідуальної чутливості організму тварини до анестезуючих ліків з метою скоротити застосування анестетиків загальної дії. Для місцевої анестезії застосовуються новокаїн 2%, ультракаїн, артикаїн, альфакаїн, маркаїн, септонест та ін. Також рекомендується обколоти ясна циркулярно (навколо, інтралігаментарна анестезія) зуба і зробити ін’єкцію внутрішньопульпаторно, якщо пульпа оголена. Якщо пульпа зуба не розкрита, рекомендується після препарування зуба, внаслідок якого розкривається пульпа зробити внутрішньопульпаторну ін’єкцію анестетика, особливо якщо пульпа велика (характерно для молодих тварин).

Препарування зуба. Полягає у розтині пульпової камери зуба, якщо внаслідок пошкоджень не відбулося розтину пульпи. Виконати щадне препарування коронки зуба. Сформувати ложе у коронковій частині зуба для майбутньої пломби.

Депульпування зуба. У ході депульпування (пульпектомія) видаляється пульпа зуба пульпекстрактором, важливо не розірвати пульпу, а постаратися витягнути (витягнути) її з пульпової камери зуба повністю. Пульпу варто видалити всю, не залишаючи навіть незначні частини в пульповій камері, так як це призведе до неякісного пломбування, інфікування та запального процесу навколо зуба, внаслідок чого зуб доведеться лікувати знову, а можливо, і видаляти. Після пульпекстракції важливо зупинити кровотечу, особливо гостро стоїть дана проблема у молодих тварин, так як у молодої тварини пульпова камера набагато більша, ніж у дорослих і вікових тварин. Також труднощі у зупинці кровотечі залежить від форми, розміру, функції, місця становища зуба у зубній аркаді. У таких потужних і великих зубів як ікла, буде важче зупинити кровотечі після видалення пульпи. Крім застосування перекису водню з метою зупинки кровотечі можна використовувати каталюгем. Потім рекомендується обробити кореневі канали H-файлами та К-файлами відповідних розмірів. Кореневий канал зуба слід розширити, використовуючи К-файли та Н-файли. Ця механічна обробка необхідна для кращого очищення кореневих каналів від залишків пульпи, а також незначного розширення, що полегшує пломбування.

Після каналу зуба слід продезінфікувати діоксидином 1% або хлоргекседином 2%, висушити паперовими штифтами або кореневими голками з ватою, знежирити кореневий канал гідролем і приступити до пломбування кореневого каналу.

Пломбування зуба із застосуванням гуттаперчових штифтів.

Перед пломбуванням кореневого каналу рекомендується підібрати пломбувальний матеріал, який буде відповідати умовам, що склалися, характерним для даного клінічного випадку (Н+, ендометазон, метапекс та ін.). Потім вибрати каналонаповнювач, відповідного розміру і довжини, знизити обороти мікромотора з метою запобігання втрати пломбувального матеріалу і приступити до пломбування кореня зуба. Для заповнення кореневого каналу добре підійдуть гуттаперчеві штифти, особливо якщо кореневий канал широкий.

Гутаперчеві штифти мають такі якості:

  • легко вводяться у канал;
  • заповнюють канал у латеральному та вертикальному напрямку;
  • не схильні до усадки;
  • рентгеноконтрастні;
  • нерозчинні;
  • бактеріостатичні або не створюють середовища для зростання патогенних мікроорганізмів;
  • стерильні або зберігають усі якості та властивості після стерилізації;
  • не фарбують тверді тканини зуба;
  • не викликають подразнення тканин періапікальної області;
  • при необхідності легко витягуються з кореневого каналу.

Після чого підготувати коронкову частину зуба до пломбування та провести пломбування. Залежно від вимог, що пред’являються до естетики зуба, функціональних навантаженнях рекомендується вибрати пломбувальний матеріал, він може бути хімічного затвердіння або світлозатверджуваний.

Шліфування, полірування коронки зуба. Завершальний етап ендодонтичного лікування – шліфування пломби, її полірування. Необхідно для видалення залишків затверділого пломбувального матеріалу, зашліфовуються гострі краї, які можуть травмувати слизову оболонку язика, губ, щік. Після чого відбувається полірування, яке переслідує не тільки хороший естетичний ефект запломбованого зуба, але і запобігає утворенню нальоту, на даному зубі, що надалі може призвести до утворення зубного каменю, порушення герметичності пломби, запального процесу.

Заключна рентгенографія. Коли лікування буде закінчено, рекомендується зробити рентгенівський знімок для того, щоб переконатися в якісно запломбованому кореневому каналі зуба.
Тварині варто призначити антибіотикотерапію, можливо обробку ясен.

Подальше спостереження
Рекомендується зробити повторне рентгенологічне дослідження через 2 місяці. Рентгенограма буде найінформативніша в таких випадках. Також варто оглянути ротову порожнину, зуб, який зазнав лікування, звернути увагу на прилягання пломби, на наявність зубного нальоту, ступінь рухливості зуба, на наявність запальних процесів ясна, розташованої навколо зуба.
Прогноз як правило сприятливий, тварина може користуватися зубом, що піддався ендодонтичному лікуванню протягом усього свого життя.

Ортодонтична стоматологія
Скучені, нерівні зуби, що стирчать, представляють проблему для тварини. Ортодонтія (щелепно-лицьова ортопедія). Ортодонтія – область стоматології, що займається спостереженням, вивченням і корекцією щелепно-лицьових структур, що розвиваються і зрілих, включаючи ті умови, за яких потрібно переміщення зубів або корекція невідповідностей і аномалій в даних структурах за допомогою виправлення співвідношень зубів і лицьових кісток із застосуванням зусиль і/або та зміни напряму функціональних зусиль усередині черепно-лицьового комплексу. Під час огляду необхідно вчасно діагностувати ортодонтичну патологію, якщо можливо – запобігти розвитку ортодонтичної патології, вчасно зайнятися лікуванням усіх форм аномалій зубів та підтримуючих структур. Аномалія оклюзії є порушенням розвитку. У більшості випадків аномалія оклюзії та щелепно-лицьова деформація обумовлені не будь-яким патологічним процесом, а невеликими розладами нормального розвитку. У деяких випадках очевидна лише одна специфічна причина, як, наприклад, недостатність розвитку нижньої щелепи внаслідок травми щелепи у ранньому віці або характерні аномалії прикусу, зумовлені деякими генетичними синдромами. Найчастіше такі проблеми є результатом комплексної взаємодії багатьох факторів, що впливають на зростання та розвиток, і специфічні етіологічні фактори описати при цьому практично неможливо. Хоча точно визначити причину більшості аномалій оклюзії дуже складно, незважаючи на те, що зазвичай відомі загальні передумови, які необхідно враховувати при розробці лікування. Аномалії оклюзії (ортодонтичні патології (захворювання)) можуть виникнути внаслідок:
– Порушення ембріонального розвитку;
– Порушення скелетного росту, м’язових дисфункцій;
– Порушення розвитку зубів (первинна адентія, аномалії форми зубів та надкомплектні зуби, перешкоди при прорізуванні, ектопія прорізування (прорізування зубів у неправильному місці), рання втрата молочних зубів, травматичне зміщення зубів);
– Генетичні фактори;
– фактори довкілля.
Під час активної життєдіяльності (ігри з ціпками та ін., ігор з родичами, тренуванні) тварина може отримати травму зуба (зубів). Залежно від вікового періоду травми зубів можуть призвести до аномалій оклюзії в результаті:
1) пошкодження зачатків постійних зубів внаслідок дії на молочні зуби;
2) пасивне зміщення постійних зубів після передчасної втрати молочних зубів;
3) безпосереднє ушкодження постійних зубів.
Травма молочного зуба може призвести до зміщення розташованого під ним зачатка постійного зуба. Якщо пошкодження сталося у момент формування коронки постійного зуба, то буде пошкоджена емаль і виникне дефект коронки постійного зуба. Якщо травма відбулася після завершення формування коронки, то коронка може бути зміщена щодо кореня. Формування кореня зуба може зупинитися, відповідно корінь постійного зуба у дорослої тварини буде коротким, що збільшить важіль застосування сил під час життєдіяльності тварини на коронкову частину зуба і може призвести до її травми або втрати. Однак частіше формування кореня продовжується, але решта кореня формується під кутом до зміщеної в результаті травми коронки. Це явище називається розщепленням. Відновлення положення зміщених зачатків у молодих тварин внаслідок травми має бути здійснене якомога раніше, щоб зміни положення кореня після відновлення його формування було зведено до мінімуму.Внаслідок травми часто відбувається зміщення постійних зубів. Якщо зуб вибитий, відразу після травми пошкоджений зуб можна швидко зафіксувати в його лунці, загоєння займає 2-3 тижні, це лікування розглядатиметься в іншому розділі. Американський ветеринарний стоматолог J. Bellows, DVM зазначав, що близько 60% тварин мають ортодонтичні патології не генетичного характеру.

Хірургічна стоматологія

Візуальний, інструментальний огляд. Рентгенологічне дослідження. Поперечний перелом коренів зуба.(P2).

При огляді ротової порожнини важливий не тільки візуальний огляд (Мал.1), а й інструментальний (Мал. 2). Також необхідні додаткові методи дослідження – рентгенографія та в окремих випадках КТ, МРТ. На огляд надійшов собака, самка, той-тер’єр 5 років, під час візуального огляду патологічних та травматичних змін у ротовій порожнині виявлено не було. Але в ході інструментального огляду виявлено значну рухливість 2-го премоляра верхньої щелепи праворуч. Попередній діагноз – перелом коріння зуба або вивих зуба. Для диференціації діагнозу та складання плану лікування необхідно зробити рентгенологічне дослідження (Мал. 3). В результаті було встановлено поперечний перелом коріння зуба, цей зуб підлягає видаленню (Мал. 4).

Діагноз: Рецесія ясен – опускання ясен (“провисання” ясна)

Рецесія ясна оголення коренів зубів викликано втратою тканини ясен та/або ретракції ясенного краю від коронкової частини зубів, внаслідок чого зуб виглядає “довшим”.
Зазвичай рецесія ясен пов’язана з 4 ступенем пародонтиту, для уточнення діагнозу необхідно рентгенологічне дослідження.

Лікування:

Лікування залежить від тяжкості (ступеня) ураження. При необхідності призначають антибіотикотерапію до проведення операції.

III и IV ступінь пародонтита: после выявления патологических процессов в ротовой полости (проблемных зон в ходе визуального осмотра), рентгенологического обследования, инструментального обследования (зондирования), следует составить план лечения.

Варіанти лікування: піддесневий кюретаж, хірургічна обробка уражених місць, періодонтальна хірургія (гінгівектомія – видалення частини ясен, гінгівопластика), спеціальна терапія, а також можливо і видалення зуба.

Піддесневий кюретаж: під час цієї маніпуляції видаляють злущений епітелій і сполучну тканину. Це досить складна процедура.

Хірургічна обробка: виконується в області оголення кореня зуба, на межі ясна-зуб, проводиться вишкрібання ураженого ясна, а також очищення частини кореня зуба від м’якого нальоту (бактерії, ендотоксини). Ця процедура проводиться за допомогою спеціального ультразвукового скейлера (скайлера) та насадок.

Періодонтальна хірургія (гінгівектомія, гінгівопластика): у разі незворотного ураження ясен, необхідно її видалити, якщо візуалізується ретенція ясен, оголення кореня зуба, тоді рекомендовано провести гінгівопластику. Гінгівопластикою домагаються “підтягування” ясен до шийки зуба, тобто. закриття кореня зуба ясною, в результаті зуб стає менш рухомим, закривається пародонтальна кишеня (після попереднього хірургічного чищення), відновлюється захисний бар’єр ясна-зуб. Гінгівопластика – клаптева операція, її можна застосувати за відсутності гострої втрати кісткової маси в області альвеолярного гребеня, вона вкрай необхідна для збереження зубів вашого вихованця при пародонтиті III та IV ступеня.

Спеціальна терапія – спрямована на регенерацію тканин пародонту та кістки. Спеціальні лікарські засоби розміщуються в пародонтальних кишенях, у результаті стимулюються регенеративні процеси в кістці та періодонті. Деякі з лікарських засобів містять антибіотики, які виділяються протягом декількох тижнів після нанесення.

Ортопедична стоматологія

Протезування коронки зуба

Якщо потрібно відновити цілісність коронкової частини зуба, тобто. функцію зуба, ветеринарний лікар-стоматолог виходячи з конкретної патології зуба, призначення зуба, прикусу тварини вибирає матеріали та методи для протезування пошкодженої коронки зуба. Як вже було написано вище, коронка зуба протезується, якщо вона зруйнована більш ніж на 55%.

Багато етапів протезування схожі з такими при ендодонтичному лікуванні. Але додаються ще кілька: формування попередньої моделі протеза ікла з беззольної пластмаси, виготовлення в лабораторії протеза коронки зуба, встановлення протеза коронки зуба. Якщо ж переслідується естетична мета, то етапи збільшуються до двох: зняття силіконової маски зліпочної зліпка (з верхньої і нижньої щелепи), виготовлення металокерамічної (або зі сплавів спецметалів) коронки зуба в зуботехнічній лабораторії.