Інфекційні хвороби (“infectio” – зараження) – це група захворювань, що викликаються проникненням в організм хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів. Щоб патогенний мікроб, що потрапив в організм, міг викликати інфекційні хвороби, він повинен бути здатний долати опірність організму і чинити на нього токсичну дію. Ці якості фахівці називають вірулентністю (отруйністю). Деякі патогенні мікроорганізми вивільняють токсини (ендотоксини) у процесі саморуйнування. Інші збудники інфекційних захворювань виділяють токсини (екзотоксини) у процесі своєї життєдіяльності (правець).

На долю інфекційних хвороб припадає 40-60% від загальної кількості всіх захворювань тварин.

На сьогоднішній день кількість відомих науці інфекційних захворювань перевищує 1200 і ця цифра постійно збільшується. Люди і тварини протягом усього свого життя контактують з незліченною кількістю мікроорганізмів. Проте лише 1/30000 частина мікробів є збудниками інфекційних захворювань. Це грибки, бактерії, рикетсії та віруси, які мають патогенні властивості. Інтенсивність поширення інфекційних хвороб залежить, переважно, від профілактики, харчування, утримання та інших.

Процес перебігу інфекційних захворювань

Інфекційні захворювання відрізняються від неінфекційних тим, що хвороботворний агент і організм при інфекційних хворобах мають певну біологічну активність. Патогенний мікроорганізм є потужним подразником, у результаті впливу якого на організм виникає складний процес. З самого початку цього процесу в ньому виділяється дві основні ланки – фізіологічний стан організму та збудник інфекційного захворювання. Співвідношення між цими ланками у кожному даному випадку можуть бути різними залежно від етапу, фази, періоду розвитку інфекційного процесу. Необхідно враховувати, що не тільки хворі, але й тварини, що одужують після інфекційних хвороб, можуть служити джерелами збудників. Деякі тварини можуть бути носіями інфекції, не захворюючи самі.

У розвитку патологічного процесу виділяють кілька основних стадій:

  1. момент зараження — відбувається проникнення хвороботворних мікробів в організм;
  2. інкубаційний (прихований, латентний) період триває з моменту інфікування до прояву перших симптомів захворювання;
  3. продромальний період (провісник захворювання) – супроводжується невеликим підвищенням температури, головним болем, почуттям розбитості, загальним нездужанням;
  4. період наростання захворювання – відбувається послідовна поява ознак, характерних для певної хвороби;
  5. розпал хвороби – час яскраво вираженого прояву всіх специфічних для захворювання симптомів;
  6. період згасання захворювання – супроводжується зникненням клінічних ознак захворювання зі швидким (криза) або повільним (лізис) падінням температури;
  7. період одужання – тривалість залежить від загального стану організму, умов, у яких перебуває пацієнт, тяжкості перенесеного захворювання.

Інфекційні захворювання поділяються також на зоонозні та антропонозні. До зоонозів належать хвороби тварин, збудники яких можуть потрапляти в організм людини і заражати його (сказ, сибірка, туляремія, ящур, бруцельоз, лептоспіроз, листериоз). Антропонози є виключно людськими хворобами та передаються між людьми (кір, тиф, холера, дизентерія, натуральна віспа, черевний тиф, дифтерія). Викликані паразитами (збудниками тваринного походження – комахами, найпростішими, кліщами) захворювання називають паразитарними, або інвазійними.

Серед усіх інфекційних хвороб виділяють низку особливо небезпечних інфекцій, які називаються карантинними. Вони характеризуються схильністю до швидкого поширення, високим ступенем заразності, важким епідемічним перебігом та великим ризиком швидкого смерті.

Способи інфікування, лікування та профілактики інфекційних захворювань

Лікування інфекційних захворювань зазвичай проводиться у спеціалізованих відділеннях стаціонарів, у легких випадках можливе лікування в домашніх умовах. Суворе дотримання протиепідемічного режиму є обов’язковою умовою. Сучасна ветеринарія створила та успішно використовує велику кількість ефективних лікарських засобів. Це антибіотики, вакцини (застосовуються для профілактики інфекційних захворювань), різного роду імуноглобуліни, бактеріофаги і т.д.

Профілактика інфекційних хвороб не менш важлива за лікування інфекційних захворювань. Велике значення надається вихованню охайності у людей, що вигулюють своїх вихованців у громадських місцях. Куплені продукти можуть бути джерелом гельмінтів та інших небезпечних мікробів, тому їх обов’язково потрібно ретельно вимивати перед вживанням та піддавати термічній обробці. Інфекційними носіями є таргани та гризуни, для боротьби з якими промисловість виробляє різноманітні засоби, якими необхідно обробляти місця їхнього скупчення та поширення. Не можна скидати з рахунків комарів та кліщів. Ці комахи особливо небезпечні, тому що переносять такі захворювання як дирофіляріоз, піроплазмоз та ін. Для захисту від кліщів і комарів існує безліч препаратів для нанесення на шкіру, а також нашийники, що відлякують, і спреї.