Гідроторакс (грудна водянка) – накопичення транссудату в плевральній порожнині. Як самостійне захворювання тварин реєструється рідко.

У більшості випадків гідроторакс є симптомом загальної водянки організму або серцево-судинної недостатності. Гідроторакс може бути одно- та двосторонній.

Причинами гідротораксу можуть бути серцева недостатність, гіпоальбумінемія, легенева

тромбоемболія (може спостерігатися ексудат або транссудат) та діафрагмальна грижа. Плевральний випіт, асоційований із тромбоемболією, відносно незначний за обсягом. Ось деякі механізми, які беруть участь у патогенезі гідротораксу – це високий капілярний тиск, високий рівень проникності судинної стінки, низький онкотичний тиск.

Клінічна картина.

При цьому спостерігається утруднене або поверхневе дихання, задишка, рідко біль, ціанотичний (синюшний) колір язика, носа, слизових оболонок. Внаслідок порушення дихання в організм тварини надходить недостатня кількість кисню.

Ознака, найбільш помітна при дослідженні тварини, – це ослаблення дихальних шумів при аускультації. При заповненні плеврального простору рідиною дихальні шуми стають тихіше в нижній частині грудної клітки. Захворювання плеврального простору переважно розпізнаються при фізикальному огляді та рентгенографії грудної клітки.

Характерна для гідротораксу у кішок та собак рідина – це відносно безклітинний транссудат із вмістом загального білка менше 3 г/дл.

Екстрена допомога: при діагностуванні у тварини гідротораксу, значного за обсягом і викликаючому дихальну недостатность, перше, що необхідно зробити, – це торакоцентез, як і при будь-якому плевральному випоті. Перед торакоцентез по можливості провести знеболювання. У випадку, якщо тварина поводиться буйно, краще провести седацію.

Другим етапом є виявлення та лікування основного захворювання.

Для діагностики захворювання проводять: рентгенографічне дослідження грудної клітки, аналіз плевральної рідини, загальний аналіз крові та біохімічне дослідження сироватки крові, оцінку системи згортання, якщо підозрюються легенева тромбоемболія та втрати антитромбіну 3.

При підозрі захворювання серця, проводять його ультразвукове дослідження. При підозрі на діафрагмальну грижу проводять ультразвукове та рентгенологічне дослідження черевної порожнини.

Також необхідно виключити й інші причини гіпопротеїнемії, такі як: втрати білка через шлунково-кишковий тракт, у цьому випадку необхідно провести дослідження фекалій, вміст В12 у сироватці, оцінка трипсину подібної імунореактивності може вказувати на порушення всмоктування, перетравлення, сильного зростання паразитів або бактерій; захворювання печінки – дослідження на жовчні кислоти, аміак у сироватці, сечовина крові, рівень глюкози у крові, вміст у сироватці крові печінкових ферментів; втрати із нирками – дослідження сечі на співвідношення білок/креатинін, це співвідношення при значенні більше одиниці вказує на підвищені втрати білка із сечею.

У деяких випадках справжню причину появи гідроторакс у тварин виявити не вдається.

Хоча собаки будь-якої породи можуть стати жертвою хвороби, але є відомості, що собаки, що належать до пород афганська хорт і акіта іну, більш схильні до цієї хвороби.

Часто тварини, у яких виявляється це захворювання, страждають на втрату ваги протягом тривалого періоду часу, підвищений рівень апетиту та спраги. Коли ж хвороба посилюється, то у тварини знижуватиметься апетит і з’являтимуться ознаки дихальної недостатності.

Прогноз захворювання складається з багатьох факторів, основні з них – ступінь захворювання та причина виникнення, і може бути сприятливим, обережним або несприятливим. Тварині з цією проблемою необхідне спостереження в стаціонарі до стабілізації стану.

З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів.

Лікар ЦВД «Елітвет»
Збарах Єлизавета