Генетичні відмінності та анатомічні фактори можуть сприяти варіабельності анестезії та ускладненням під час її проведення.

Відмінності між породами можуть вести до збільшеного ризику обструкції дихальних шляхів, підвищеної чутливості до анестетичних препаратів та уповільненого виходу з наркозу, кожна з яких може вести до збільшеної захворюваності та смертності внаслідок анестезії. Індивідуальна генетична варіабельність може запускати непередбачувані та побічні ефекти анестетичних препаратів, що необхідно виявляти добрим та постійним моніторингом пацієнта. Хоча генетичні відмінності типово відповідають за уповільнений вихід із наркозу та збільшену чутливість до лікарських препаратів, справжня генетична чутливість спостерігається лише у невеликої кількості порід, включаючи грейхаунди та коллі. Оскільки багато порід собак страждають від серцевих захворювань, як набутих, так і вроджених, важливо знати, які пацієнти з більшою ймовірністю схильні до цих захворювань до планування протоколу анестезії. Якщо підозрюється на кардіологічне захворювання, рекомендується повне кардіологічне обстеження ветеринарного кардіолога.

Брахіоцефалічні породи

Брахіоцефаліческіе породи мають анатомічні особливості, які можуть впливати на результат анестезії. Більшість собак брахіоцефалічних порід страждають від брахіоцефалічного синдрому, який характеризується звуженням ніздрів, подовженою піднебінною завісою, вивернутими ларингеальними мішечками та гіпопластичною трахеєю. Собаки з цим синдромом мають вужчі верхні дихальні шляхи, ніж собаки з нормальними анатомічними параметрами. Оскільки у брахіоцефалічних порід

може зустрічатися додаткове скорочення дихальних шляхів внаслідок стресу (тобто збільшені респіраторні зусилля, турбулентний потік), клініцист має бути готовим до можливої обструкції верхніх дихальних шляхів. Далі, брахіоцефалічні собаки повинні ретельно моніторуватися після премедикації, під час анестезії та післяопераційного періоду та після екстубації. Повинні бути легко доступні джерело кисню та трубка інтубації.

Хорти

Більшість порід не мають справжньої гіперчутливості до анестетиків, хоча хорти (особливо грейхаунди) мають генетичні фактори, що викликають різні зміни здатності метаболізувати препарати. Тому, до складання анестезіологічного протоколу, необхідно оцінити дані аналізів крові та дані обстеження. Хорти мають більш високий

гематокрит та нижчий альбумін сироватки крові, ніж змішані породи. Хорти також повинні оцінюватися для виключення патології серця (напр. дилятаційної кардіоміопатії).

Оскільки хорти є високоенергійними тваринами, можуть демонструвати високі рівні стресу при госпіталізації. Для запобігання стресу у здорових хортів рекомендується ацепромазин, але деякі собаки можуть бути більш чутливими до його седативного ефекту, тому рекомендується нижча доза. Крім того, хорти метаболізують препарати повільніше, порівняно зі звичайними собаками. Тіобарбітуратів необхідно уникати, натомість мають бути використані інші препарати для індукції (напр. пропофол, кетамін, цимідат). Пропофол метаболізується повільніше у цих собак унаслідок зниженої активності ферментів печінки, що може призвести до сповільненого виходу з анестезії.

Хорти мають низький відсоток жирової тканини (17%), порівняно із середнім собакою (35%), що викликає ризик розвитку у них гіпотермії під час виконання анестезії. Тому, важливе використання водних ковдр та обдування теплим повітрям протягом періопераційного періоду.

Пастуші собаки

Ефект впливу певних анестетичних препаратів на собак вівчарських порід (напр. коллі, бордер коллі, австралійський вівчарський собака, шотландський вівчарський собака) певною мірою суперечливий. Проте, ці породи мають високу зустрічальність (до 75% у коллі США) генетичної мутації в гені ABCB1 (також званому MDR1). ABCB1 кодує Р- глікопротеїн, аденозинтрифосфатний насос, який є інтегральним компонентом гематоенцефалічного бар’єру та забезпечує

захист від акумуляції токсичних агентів у рідинах тіла, таких як цереброспінальна рідина. У коллі та інших пастуших порід ця генетична мутація призводить до порушення функції насоса, що дозволяє певним групам препаратів акумулюватись у межах головного мозку. Ацепромазин та опіоїди, особливо буторфанол, є членами цієї групи препаратів та їх акумуляція у спинномозковій рідині може викликати виражену седацію та респіраторну депресію. Коли ці препарати використовуються у чутливих порід, дози мають бути знижені на 25% та пацієнти повинні уважно моніторуватись на наявність побічних ефектів.

Карликові породи

Внаслідок розміру анестезія у карликових порід може представляти значні складності. Необхідний точний вимір ваги та використання відповідних доз анестетичних препаратів. Важливим є моніторинг під час операції. У маленьких пацієнтів вимірювання тиску крові методом Допплера точніше, ніж осцилометричний моніторинг; до того ж, це забезпечує звуковий картиною для моніторування серцевого рівня та ритму. Карликові породи мають більш високе співвідношення між поверхнею тіла та масою тіла та

більш високий метаболічний рівень, який може вести до нижчої температури тіла та гіпоглікемії. Важливою є підтримка нормальної температури тіла під час анестезії, моніторування рівня глюкози та відповідна підтримка при необхідності.

Гігантські породи

Гігантські породи собак часто надмірно реагують на терапевтичні дози седативних препаратів, таких як ацепромазин. У цій популяції пацієнтів важливим є як зниження дози ацепромазину, так і підрахунок дози на підставі безжирової маси тіла або поверхні тіла і не актуальна вага тіла.

Доберман пінчер

Генетичні варіації також відомі у доберманів пінчерів. На додаток до схильності до дилятаційної кардіоміопатії, ці собаки можуть мати хворобу Віллебранда, яка порушує нормальне згортання крові. Важливо оцінювати коагуляційний статус пацієнтів до операції. Якщо хвороба Віллебранда підозрюється, десмопресин (також відомий як DDAVP) задається до операції для запобігання секреції фактора Віллебранду з ендотеліальних депо зберігання. У цій популяції пацієнтів використання нестероїдних протизапальних препаратів суперечливе і повинні бути досліджені інші можливості аналгезії. Якщо мають бути призначені нестероїдні

протизапальні препарати, перевага має надаватися препаратам із селективною активністю до циклоогсігенази – 2.

Хоча важливо знати про породоспецифічні особливості при анестезії, протокол анестезії складається виходячи з даних, знайдених при первинному обстеженні. При відповідних периоперативних заходах та відповідному моніторингу пацієнта, безпечна седація та анестезія можуть бути виконані у собаки чи кішки будь-якої породи.

Моніторинг пацієнта повинен починатися з премедикації та закінчуватися тільки після екстубації за умови, що пацієнт має нормальну температуру, стабільний та нормально реагує на навколишнє.

«З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів».

Анестезіолог, кардіолог ЦВД «Елітвет»
Збарах Єлизавета Сергіївна