Анаплазмоз

Анаплазмоз собак — трансмісивна хвороба, що характеризується підвищенням температури тіла, анемією, відсутність апетиту, депресія, пронос, сонливість та збільшення селезінки.

Анаплазмоз собак, або інфекційна тромбоцитопенія, спричинено однією з

двох бактерій Anaplasma phagocytophilum або Anaplasma platys, які вражають тромбоцити собаки (клітини, що відповідають за згортання крові). Обидві бактерії поширені у світі. Як правило, спалахи хвороби сезонні і збігаються з появою кліщів навесні та на початку літа, а потім восени
Є три фази хвороби.
Гостра фаза в період від 1 до 3 тижнів після укусу кліщем. Збудник локалізується в еритроцитах, іноді їх знаходять у лейкоцитах та тромбоцитах. При дослідженні мазків крові, виявляють круглі включення майже чорного кольору. Мікроорганізми розташовуються в еритроцитах переважно на периферії, іноді ближчі один до центру. В одному еритроциті може бути від одного до чотирьох збудників.

Основна ознака анаплазмозу – різко виражена анемія, слизові оболонки можуть бути жовтяничними. Збільшуються лімфатичні вузли. Погіршується діяльність серцево-судинної системи та органів дихання.
Анаплазми починають розмножуватися у тромбоцитах, імунна система знищує інфіковані тромбоцити та настає тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів). Собаки можуть ставати млявими, у них знижений апетит, стають мало активними, спостерігається небажання рухатися, і може розвинутись збільшення лімфатичних вузлів. Може спостерігатись підвищення температури. Цей етап дуже рідко небезпечний життя. Більшість собак можуть самостійно одужати, але в деяких може розвинутись другий етап.
Другий етап вважається «субклінічною формою», під час якої собака виглядає здоровою. Анаплазми, як правило, «ховаються» тим часом у селезінці. За цієї форми ветеринарний лікар при клінічному обстеженні може спостерігати спленомегалію. Собаки можуть перебувати в такому стані протягом кількох місяців або навіть років. Єдиний факт, що нагадує про наявність захворювання – незначна тромбоцитопенія (дещо знижується кількість тромбоцитів) та/або підвищення рівня глобулінів (білкова фракція), що можна легко визначити в результаті аналізу крові.
Прикінцевий етап – перехід захворювання на хронічну форму. Під час цієї фази у 60% собак, інфікованих анаплазмами, будуть спостерігатися аномальні кровотечі через значну тромбоцитопенію. Клінічно це виявлятиметься у вигляді синців, крові в сечі, кровотеча з носа та іншими аналогічними ознаками.
Діагностика
Симптоми анаплазмозу є неспецифічними. У зв’язку з цим лабораторна діагностика є незамінним інструментом у постановці правильного діагнозу.
Насамперед необхідно здати кров на загальний аналіз, щоб оцінити кількість тромбоцитів. Якщо відзначається навіть незначна тромбоцитопенія – проводиться експрес тест Vet expert на антитіла анаплазми Anaplasma Ab. Якщо загальний аналіз крові нормальний, а у собаки спостерігаються симптоми, характерні для анаплазмозу, ми рекомендуємо провести експрес тест, щоб виключити це небезпечне захворювання.
Лікування полягає в пероральному прийомі антибіотика доксицикліну протягом 14-28 днів. Залежно від тяжкості захворювання проводиться симптоматична терапія, а в крайніх випадках проводять переливання крові. Стан хворих тварин значно покращується протягом 24-48 годин початку лікування. Однак, незважаючи на це, повністю прибрати анаплазми з організму собаки навряд чи вдасться. І тут всі тести, створені задля виявлення збудника, будуть позитивними.
Ерліхіоз є рикетсіозом і переноситься кліщами, в першу чергу, Rhipicephalus sanguineus.

Зараження здійснюється через слину кліщів і в окремих випадках при переливанні крові або через заражені голки. Інкубаційний період становить 8-20 днів. Ерліхії проникають у моноцити і потрапляють з ними в ретикулоендотеліальну систему, що викликає в печінці, селезінці та лімфатичних вузлах лімфоретикулярну гіперплазію (розростання паренхіми органів шляхом активного поділу клітин). Потім інфіковані моноцити поширюють ерліхії в легені, нирки та мозкові оболонки, де внаслідок прикріплення збудників до ендотеліальних клітин судин

виникають васкуліт та кровотечі. Залежно від стану імунітету господаря та вірулентності ерліхій далі відбувається спонтанне одужання або розвивається хронічне пригнічення кісткового мозку та панцитопенія.

Розрізняються гостру, субклінічну та хронічну фазу. У 2-4 тижні, що триває, гострою або найчастіше також непомітно протікає фазі спостерігаються стрибки температури до 41 ° С, анорексія, диспное, набрякання лімфатичних вузлів, гнійні виділення з носа і очей, збільшення селезінки і в деяких судомні напади, скорочення м’язів, поліартрит, параліч черепних нервів чи задньої частини тулуба. Гостра фаза переходить у субклінічну, у якій відзначаються тромбоцитопенія, анемія та лейкопенія (іноді лейкоцитоз). Після цього через 6-17 тижнів (навіть без лікування) настає одужання або розвивається хронічний перебіг захворювання внаслідок неможливості знищити ерліхію. Вже субклінічної фазі іноді спостерігається схильність до кровотеч. У хронічній фазі на передній план виступають анемія з тромбоцитопенією та спонтанними крововиливами в слизові оболонки (епістаксис, мелена), внутрішні органи, серозні порожнини, черевну порожнину або набряки та вторинні інфекції.
Це захворювання зустрічається і у ЛЮДЕЙ. Серед симптомів на перший план виходять біль у суглобах та зміни на шкірі у вигляді еритеми; в клінічній картині гранулоцитарного ерліхіозу переважають симптоми, схожі на виникаючі в ході грипу, тобто загальне нездужання, лихоманка, озноб, головний біль, м’язові болі, втрата апетиту, болі в животі, нудота, блювання, риніт у горлі, кашель, збільшення і навіть розлади свідомості.

Діагностика здійснюється найчастіше за допомогою серологічних тестів крові на наявність антитіл проти організму ерліхії. Важливо, що в період гострої фази захворювання такі тести будуть помилково негативними, оскільки для вироблення антитіл потрібно від 2 до 4 тижнів.
Крім того, загальний аналіз крові покаже відхилення у кількості еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів. Проводять мікроскопію мазка крові з метою виявлення ерліхій у лімфоцитах.
Лікування ерліхіозу передбачає використання антибіотиків, таких як доксициклін на період не менше шести-восьми тижнів. Крім того, у тяжких випадках, коли тромбоцитопенія загрожує життю собаки, можуть бути показані стероїди.

Собаки з хронічним ерліхіозом до кінця не одужують. Їм призначають симптоматичне лікування, проводять терапію вторинних захворювань.
Бореліоз (бореліоз Лайма, хвороба Лайма) — це інфекційне захворювання, що переноситься кліщами, викликане спірохетами роду Borrelia burgdorferi.

Передається через укус зараженого кліща. Але для того, щоб собака захворіла на бореліоз, кліщ повинен присмоктатися до шкіри собаки і просидіти не менше 24 – 48 годин. Під впливом теплої крові температура тіла кліща збільшується, Borrelia починає активно розмножуватися. Потім, за гемолімфом кліща, Borrelia переміщається із середнього відділу кишечника кліща в його слинну залозу і вже потім переходить у шкірний покрив укушеної тварини. Протягом перших кількох тижнів спірохети розмножуються у воротах інфекції (місці укусу) і потім у внутрішніх органах.
Ареал хвороби Лайма збігається з ареалом кліщового енцефаліту, що створює можливість одночасного зараження обома цими інфекціями.

Для хвороби Лайма характерне переважання латентної, безсимптомної форми (відсутність виражених симптомів хвороби). Клінічні прояви відзначаються, як правило, лише у 5 – 20% собак, що заразилися, хоча іноді кількість їх може бути значно вищою. Боррелії протягом тривалого часу (роками) можуть зберігатися в організмі людини або тварини, обумовлюючи хронічний та рецидивний перебіг захворювання. Хронічний перебіг хвороби може розвинутись після тривалого періоду часу.
Основні симптоми гострого захворювання у собаки – лихоманка з високою температурою, м’язові болі, зміна ходи, кульгавість, набрякання та болючість суглобів, гнійні та негнійні мігруючі артрити, синовіт, збільшення та набряклість лімфатичних вузлів; причому спочатку ці ознаки спостерігаються в кінцівках, найближчих до місця укусу кліща, а потім поширюються ширше. Артрити та кульгавість розглядаються як найбільш характерна клінічна ознака у собак. Зазвичай відзначається нападоподібний перебіг захворювання, при цьому напади артритів можуть повертатися через місяці, а іноді роки, навіть після лікування. Патологічні зміни в суглобах, гістологічно, були виявлені навіть у собак з мінімальними ознаками або відсутністю кульгавості.
Через 30 – 60 днів після появи перших клінічних ознак та симптомів хвороби ураження поширюється по органах та тканинах, що сприяє подальшому порушенню функції останніх. Ця стадія захворювання може характеризуватись зниженням тонусу мускулатури, різними неврологічними порушеннями, прогресуючими м’язовими болями, порушенням серцевої діяльності. Приблизно у 60% пацієнтів спостерігається розвиток артритів великих суглобів (часто колінних). Однією з важливих діагностичних ознак БЛ цієї стадії є поєднання ураження великих суглобів з різними неврологічними порушеннями.
Діагностика
При діагностиці хвороби Лайма людини мігруюча еритема є основною діагностичною ознакою: у разі виявлення для підтвердження діагнозу зазвичай не проводять жодних додаткових досліджень.
У разі виникнення симптомів хвороби у собак виявлення мігруючої еритеми може бути ускладнене шерстим покривом, тому основним методом діагностики у собак, котів та інших тварин можна вважати лише лабораторну діагностику Експрес-тест VetExpert на хворобу Лайма (бореліоз) Lyme Ab.
Лікування полягає у тривалому курсі антибіотика доксицикліну протягом 2 -4 тижнів. І застосування нестероїдних протизапальних препаратів (Рімаділ, Рекарфа, Метакам, Флуніджект, Мелоксикам)

Профілактика

Профілактика всіх захворювань переносниками яких є кліші полягають у:
1) Своєчасної щомісячної обробки інсекто-акарицидними краплями на холку (Адвокат, Адвантікс, Аванпост, Практик і тп), спреями або застосування препарату в таблетованій формі (Бравекто), який дає захист на три місяці.
2) Застосування інсекто-акарицидних нашийників, але у комплексі з краплями на холку.
3) Регулярний огляд тварини після прогулянки.

Ветеринарний лікар-інтерн
Збарах Єлизавета