Ми і наші брати менші живемо в оточенні різних організмів, одноклітинних та паразитів. Деякі здатні викликати симптоми, характерні для захворювань нервової системи, що часто може направити лікаря на невірний шлях. Важливо знати і пам’ятати про такі паразитози оглядаючи собаку з неврологічними порушеннями. Якісний збір анамнезу в цьому випадку є одним з важливих етапів діагностики.

Нижче ми розглянемо деякі паразитози, які можуть призвести до ураження нервової системи.

Токсокароз – (Toxocaroses), гельмінтози м’ясоїдних, що викликаються нематодами сімейства Anisakidae, що паразитують у тонкому відділі кишечника.

Найчастіше симптоми токсокарозу включають виснаження, анемія, розлад діяльності травного тракту, апетит ослаблений, часте блювання, кашель. Однак при міграції личинок до центральної нервової системи захворювання супроводжується епілептичними судомами.

Для діагностики цього захворювання необхідно проводити дослідження калу. У ЦВД «Елітвет» ми проводимо цю діагностику.

ВАЖЛИВО! Кал необхідно доставити до клініки не пізніше 2х годин після відбору.

Токсоплазмоз – це антропозоонозна протозойна хвороба. Збудник цього захворювання найпростіший, внутрішньоклітинний паразит Toxoplasma gondii.

Кішки (деф. господарі) заражаються при заковтуванні спорульованих ооцистів, при поїданні ендозоїтів і цистів, що знаходяться в тілі проміжних господарів, і внутрішньоутробно.

Проміжні господарі: ссавці заражаються ооцистами від кішки, ендозоїтами або цистозоїтами від проміжних господарів при поїданні м’яса, від навколоплідних та інших виділень, що містять токсоплазми, а також внутрішньоутробно. У період гострого перебігу хвороби токсоплазми виділяються з організму хворого проміжного господаря з молоком, сльозою, сечею, фекаліями.

Протягом хвороби: гостре, підгостре, хронічне та безсимптомне.

Неврологічні порушення розвиваються при гострій течії: порушення зору, парези кінцівок. Також у хворих підвищується температура тіла, частішає пульс, виникає задишка, з’являється пронос, іноді блювання. З’являються слизово-гнійні витікання з носових отворів та очей. Лімфовузли збільшуються, у деяких тварин знижується температура тіла.

При підгострому перебігу симптоми такі ж, але згладжені.

Найбільш тяжко протікає вроджений токсоплазмоз новонароджених, що виникає в результаті трансплацентарної передачі від зараженої матері під час вагітності. Нерідко він стає причиною викидня або мертвонародження. У кошенят, що вижили, розвивається генералізована інфекція із запальними та некротичними змінами в легенях, печінці, головному мозку. Клінічні прояви включають високу лихоманку, загальмованість, анорексію, задишку, хрипи у легенях при аускультації, жовтяницю, асцит, симптоми енцефалопатії.

У цуценят токсоплазмоз має вигляд генералізованої інфекції з високою лихоманкою, схудненням, загальмованістю, анорексією, тонзилітом, задишкою, блюванням та діареєю. У дорослих тварин уражаються переважно нервова та м’язова системи. При розвитку дифузного запалення головного мозку можливі судоми, тремор, атаксія, парез чи параліч м’язів. Очі рідко залучаються до процесу. Поразка серця рідко проявляється клінічно.

Діагностика захворювання полягає у визначенні характерних клінічних симптомів та серологічному дослідженні.

Неоспороз — протозойне захворювання м’ясоїдних тварин, що викликається кокцидіями з роду Neospora сімейства Sarcocystidae. Збудник Neospora caninum – морфологічно дуже подібна до токсоплазм, особливо в будові безстатевих стадій. Собаки є проміжними господарями.

Мал. 1. Neospora caninum у головному мозку

Життєвий цикл N. caninum ще не повністю вивчений. Тахізоїти виявляють у різних тканинах, брадизоїти – у мозку, очах та товстостінних кістах тканин. Neospora caninum практично неможливо відрізнити від T. gondii під світловим мікроскопом, хоча вони дуже відрізняються один від одного антигенним набором і генетично.

Найбільш частим синдром захворювання є парез задніх кінцівок, поступово він прогресує і призводить до паралічу кінцівок в результаті ураження нервової системи. Смерть настає через прогресуючий параліч і менінгоенцефаломієліт, серцеву недостатність, пневмонію. Найчастіше власники собак проводять евтаназію. Перебіг захворювання

може бути різним. При гострій інфекції перші клінічні ознаки помітні протягом першого тижня. Однак можливий і хронічний перебіг, коли клінічні ознаки прогресують протягом кількох тижнів. Спочатку власники часто помічають невпевнену ходу, небажання стрибати вгору чи болючість. Парез задніх кінцівок може бути одностороннім чи двостороннім. Параліч може бути слабким або спастичним, приблизно в половині випадків розвивається значна гіперекстензія колінного та/або скакального суглобів. Рідко може виникати нетримання сечі. Лихоманка та відсутність апетиту зустрічаються рідко, і більшість собак залишаються активними до найважчих стадій захворювання.

При клінічному обстеженні в більшості випадків можна запідозрити неоспороз, проте залежно від стадії захворювання, тяжкості клінічна картина може змінюватись і не всі ознаки розвиваються одночасно. Таким чином, найбільш частими клінічними ознаками хвороби є парез/параліч передніх кінцівок, депресія, зміни очного рефлексу (наприклад, слабкий рефлекс зіниць, анізокорія, косоокість, птоз, ністагм), неможливість відкрити або закрити щелепу, утруднення ковтання та задишка. На цьому етапі найважчих собак присипляють.

Зареєстровано окремі випадки неоспорозу без ураження нервової системи. При цьому превалюють ознаки, пов’язані з поразкою інших органів: серце, легені або шкіра. Панкреатит, гепатит виникають у разі, якщо відповідні органи уражаються тахизоитами з наступним некрозом тканини. При цьому розвиваються такі клінічні симптоми, як блювання, полідипсія, що можливо і при ускладненій нервово-м’язовій формі захворювання.

Для діагностики найчастіше використовуються гематологічний аналіз та клінічна біохімія, а також рентгенографія та мієлографія. Специфічних для неоспороза змін у морфології та біохімії крові зазвичай немає. КТ/МРТ здатні виявити деякі зміни ЦНС, включаючи великі кісти та області запалення.

Існують серологічні тести, що використовуються визначення рівня антитіл до N. caninum.

Мікози, що викликають порушення центральної нервової системи, дуже рідкісні. Відомі поодинокі випадки спорадичного криптококозу (Cryptococcus neoformans). Менінгіти зазвичай ускладнюються епендимітом у собак і значно частіше у кішок. Це системне захворювання, здатне торкнутися респіраторного апарату, нирок, лімфатичної системи. Клінічні симптоми зазвичай характерні, але іноді ускладнюються порушенням зорового апарату (хороїдеоретиніт, оптичний неврит), можуть переходити в підгострий перебіг і швидко еволюціонувати. Криптококи присутні у великій кількості в спинномозковій рідині. Прогноз дуже обережний.

Діагностика. Ооцисти криптоспоридий можна виявити у фекаліях стандартними флотаційними способами, але дуже низький обсяг ооцисти (4-5 мкм.) часто ускладнює їх виявлення. Також у зовнішнє середовище з фекаліями виділяється невелика кількість ооцист, але виявляються вони не в кожній пробі калу. Також криптоспоридіоз тварин може визначатися методом ПЛР-діагностики.

Ветеринарний лікар ЦВД «Елітвет»
Збарах Єлизавета