Плоскоклітинний рак шкіри – злоякісна пухлина, що розвивається з кератиноцитів і здатна виробляти кератин. Плоскоклітинний рак найчастіше зустрічається у собак. Буває ороговіючий і неороговіючий. Остання форма вважається найбільш диференційованою та більш злоякісною. Плоскоклітинний ороговіючий метастазує досить рідко; найбільш характерним є метастазування в регіонарні лімфатичні вузли.

Розвиток плоскоклітинного раку може бути пов’язаний з хронічним впливом сонячного світла, нестачею шкірного пігменту та шерстного покриву в місці розвитку пухлини. Підвищена захворюваність на плоскоклітинний рак шкіри

відмічена у собак на тлі різних захворювань шкіри, таких як рубці після опіків, множинні фолікулярні кісти, хронічний інфекційний або запальний процес зовнішнього вуха, а також і на тлі дископодібної червоної вовчанки.

Перебіг плоскоклітинного раку шкіри як кішок, так і собак характеризується локальною інвазивністю та низьким рівнем розвитку метастазів. Збільшення регіонарних лімфовузлів частіше пов’язане з їхньою реакцією на запалення та виразка, а не формуванням метастазів.

Плоскоклітинний рак шкіри собак частіше відзначається у тварин віком 6-10 років (пік захворюваності). Статевої схильності у собак до захворювання не виявлено. До розвитку пухлини на тлі сонячного кератозу схильні будь-які породи собак з рідким шерстим покривом і слабо пігментованою шкірою.

Протягом плоскоклітинного раку шкіри собак виділяють два варіанти:

  •  проліферативний
  •  виразковий.

Проліферативний варіант зовні виглядає як формування папілярних мас, які можуть мати вигляд цвітної капусти різного розміру. Поверхня даних утворень часто покривається виразками і характеризується підвищеною кровоточивістю, іноді може відзначатися формування шкірного рогу.

При виразковому варіанті плоскоклітинного раку шкіри собак, на початку формуються крейда виразки з кірками, які згодом заглиблюються до кратероподібної форми.

Близько 80% уражень плоскоклітинним раком шкіри кішок виявляються на голові, і зазвичай залучають носове дзеркальце, вушні раковини та повіки. Поразки зазвичай хронічні та прогресують від еритеми з кірками до поверхневих, а потім глибоких виразок.

У кішок з білим забарвленням вовни незалежно від його довжини, ризик розвитку плоскоклітинного раку шкіри вищий, ніж у тварин іншого кольору, через підвищену сприйнятливість до впливу сонячного світла.

Клінічні ознаки плоскоклітинного раку шкіри схожі з різними інфекційними, запальними, неопластичними та гранулематозними ураженнями шкіри, тому дане захворювання відрізняється великим списком диференціальних діагнозів. Цитологічне дослідження місць підозрілих по плоскоклітинному раку, корисне для постановки імовірного діагнозу, остаточний діагноз ставиться після гістологічного дослідження.

Прогнози плоскоклітинного раку шкіри собак та котів частіше залежать від розміру пухлини та можливості його повного хірургічного висічення.

Лікуванням вибору є раннє повне хірургічне видалення з великим захопленням довколишніх тканин. Видалені тканини мають бути обстежені гістологічно на повноту видалення пухлини (оцінка країв).

Системна хіміотерапія малоефективна для плоскоклітинного раку, ефективніша локальна хіміотерапія.

З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів.

Лікар-онколог ЦВП «Елітвет»
Корнишук Ксенія