Меланома — злоякісна пухлина, що розвивається з меланоцитів — пігментних клітин, які продукують меланін. Зазвичай є темного кольору пляма або новоутворення округлої форми з нерівними краями. Її характерними особливостями є темне забарвлення, блискуча поверхня та схильність до розпаду.
У собак меланома найчастіше локалізується на слизовій оболонці ротової порожнини та на шкірі; рідше – на сітківці ока, слизових оболонках піхви, прямої кишки.
Етіологія меланоцитарних пухлин у тварин вивчена недостатньо Оскільки меланома виникає в основному на шкірі, покритій вовною, або в ротовій порожнині, багато авторів стверджують, що сонячна радіація не є провідною ланкою у розвитку пухлини у собак, у той час як у людини, ультрафіолетове опромінення служить одним з головних факторів, що впливають на схиляють.
У самців меланома зустрічається частіше і становить від 2 до 9% всіх злоякісних новоутворень. Як правило, виникає у
собак віком від 10 років. За даними зарубіжної літератури, патологія більш поширена у собак дрібних порід, особливо у кокер-спанієлів, пуделів, скотч-тер’єрів, такс та собак інших порід із сильною пігментацією слизової оболонки ротової порожнини та шкірних покривів.
Меланома характеризується бурхливим та раннім метастазуванням. Два основні шляхи її метастазування – лімфогенний та гематогенний. Найчастіше уражаються регіонарні лімфатичні вузли, рідше віддалені. Часто зустрічаються метастази у шкіру. Вони мають вигляд множинних дрібних висипань, що злегка піднімають над рівнем шкіри коричневого або чорного кольору. Гематогенні метастази можуть виникнути в будь-якому органі, але зазвичай уражаються легені, печінка, головний мозок та надниркові залози.
Діагноз встановлюють виходячи з результатів комплексного методу дослідження, основне значення має правильна оцінка клінічних симптомів. Методи дослідження пацієнтів включають візуальну оцінку пухлини, фізикальне дослідження, морфологічний аналіз. Використовують також додаткові методи.
Цитологічний аналіз є одним з провідних методів в адекватній діагностиці первинної меланоми шкіри та слизових оболонок, за допомогою його морфологічно верифікують діагноз. Матеріалом для цитологічного дослідження є біоптат, отриманий з первинного вогнища або лімфатичного вузла, або мазки-відбитки первинного вогнища. Матеріал із поверхні пухлини беруть обережно, не травмуючи при цьому новоутворення. Можливість такого дослідження обумовлена особливостями будови меланоми, які характеризуються слабо вираженим зчепленням між пухлинними клітинами, що може сприяти ранньому та швидкому їх відриву під впливом будь-якої, навіть незначної травми. При посіченні новоутворення обов’язково досліджують гістологічно.
До додаткових методів діагностики відносять рентгенографію органів грудної порожнини та УЗД органів черевної порожнини. За допомогою цих досліджень встановлюють чи виключають наявність віддалених метастазів. Пацієнта досліджують постійно протягом усього періоду спостереження.
Хірургічне втручання під час лікування первинної меланоми залишається шляхом вибору як і гуманної і ветеринарної медицині. Пріоритет віддається радикальному хірургічному висіченню пухлини з дотриманням правил зональності та футлярності. Відстань, що рекомендується, від краю пухлини до меж резекції: при меланомі in situ ― 0,5 см; при товщині пухлини менше 1 мм – 1 см; при товщині 1…4 мм – 2 см; більше 4 мм – 2,5 … 3 см. При локалізації пухлини на слизовій оболонці ротової порожнини, на язиці, шкірі голови, кистей і стоп допустимо меншу відстань. Однак у будь-якому випадку розріз повинен досягати фасції (або нижче м’язів).
Протипоказанням до хірургічного втручання є інвазія пухлини в життєво важливі органи та тканини, що може призвести до смерті пацієнта.
«З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів!!!»
Лікар-онколог ЦВП «Елітвет»
Корнишук Ксенія