Лімфома або лімфосаркома собак – це тип раку, який визначається наявністю злоякісних білих клітин крові, званих лімфоцитами, в таких органах, як кістковий мозок, печінка, селезінка, лімфатичні вузли та деякі інші. Лімфома є одним із найпоширеніших типів злоякісного раку у собак.

До захворювання схильні собаки середнього та старшого віку. Крім того, виявлені породи високого ризику зі схильністю до лімфоми (боксери, бульмастифи, бернські гірські грицики, гордон сеттери, золотаві ретрівери), а також породи з низьким ризиком розвитку захворювання протягом життя (пекінеси, текси, той-пуделі, йоркширські тер’єри , мопси).

Клінічно лімфома у собак може проявлятися по-різному, проте у переважної більшості особин захворювання супроводжується генералізованим, безболісним збільшенням поверхневих лімфатичних вузлів (до 80% випадків). Рідше можуть розвиватися ураження шкіри (близько 10%), а також ураження

шлунково-кишкового тракту, легень, селезінки, мигдаликів, очей, ЦНС тощо (менше 5 % випадків, відповідно).

Щоб поставити діагноз «лімфосаркома», необхідне обстеження: огляд лікаря, загальний клінічний та біохімічний аналіз крові, біопсія ураженого лімфатичного вузла. Основним аналізом, який дозволяє підтвердити діагноз, є морфологічне дослідження матеріалу з лімфатичного вузла.
У медичній практиці завжди беруть частину ураженого лімфатичного вузла чи весь лімфатичний вузол дослідження. У ветеринарії найчастіше використовують цитологічне дослідження пунктату з лімфатичного вузла.

Пунктат беруть за допомогою шприца, знеболювання та/або анестезія при цьому не потрібна. Простота, відносно невелика вартість, досить швидке отримання результатів (у нашій клініці протягом тижня), висока достовірність при типових клінічних симптомах пояснюють широке поширення цього методу. Тим не менш, у сумнівних випадках лімфатичний вузол видаляють та відправляють на дослідження. Ця процедура є маленькою операцією і проводиться під загальною анестезією. Можна взяти матеріал (тканина

лімфовузла) і без загальної анестезії – за допомогою спеціальної біопсійної голки.

Матеріал з ураженого лімфатичного вузла (скла з мазками пунктату з лімфатичного вузла або зразок лімфоїдної тканини) спрямовується на дослідження лікареві-патоморфологу, головне завдання якого — визначити, чи в матеріалі, що вивчається, пухлинні (лімфомні) клітини.

Вибір програми лікування залежить від виду лімфосаркоми та стану пацієнта. Для лікування лімфосаркоми застосовується хіміотерапія. До протоколів хіміотерапії входять такі препарати, як циклофосфамід, вінкрістин, доксорубіцин, преднізолон.

Лікування складається з двох частин:

  • власне хіміотерапія, тобто введення цитостатиків (ліків, що пригнічують зростання пухлинних клітин)
  • лікування ускладнень, що викликають цитостатики. Хіміопрепарати не тільки пригнічують ріст пухлини, а й ушкоджують практично всі нормальні тканини організму. У першу чергу страждають клітини травного тракту, кісткового мозку, волосяних фолікулів та ін. Лікування ускладнень хіміотерапії різноманітне і залежить від ступеня їх проявів у кожного конкретного пацієнта.

Основною метою лікування лімфосарком у собак є збільшення тривалості та покращення якості життя пацієнта. За допомогою хіміотерапії зазвичай вдається досягти ремісії хвороби тривалістю 6-8 місяців. За даними статистики, середня тривалість життя при застосуванні хіміотерапії становить 9-12 місяців. Якщо загальний стан пацієнта поганий, іноді застосовується лише преднізолоном. Використання преднізолону у монорежимі може покращити стан тварини з лімфосаркомою, але не впливає на тривалість життя. Середня тривалість життя при такому лікуванні становить 1-2 місяці.

З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів.

Лікар-онколог ЦВП «Елітвет»
Корнишук Ксенія