Паннус (кератит вівчарок) – захворювання рогівки аутоімунної природи. Цьому захворюванню схильні німецькі та східноєвропейські вівчарки, а також їх метиси. Вкрай рідко захворювання виникає в інших порід собак. Кератит вівчарок може виявитися у будь-якому віці, але найчастіше захворювання виявляється у тварин після 4 років. Зовні виглядає як бугристі розростання на поверхні рогівки, їх колір варіює від сірувато-рожевого до кров’яно-червоного.
Етіологія
На сьогоднішній день не підлягає сумніву те, що паннус є аутоімунним захворюванням. Це означає, що провідну роль у виникненні цього захворювання грає імунна система, яка розпізнає всі субклітинні зміни в рогівці як патологічні і намагається нейтралізувати процес. Таким чином, імунітет вважає власну рогівку чужорідною тканиною та намагається її відторгнути.
Перші повідомлення про паннусі з’явилися в зонах з підвищеною ультрафіолетовою активністю (в Австрії та американському штаті Колорадо). На сьогоднішній день захворювання реєструється у всіх країнах світу, і ні для кого не секрет, що випадки паннуса саме в районах з підвищеною ультрафіолетовою активністю протікають важче та гірше піддаються терапії. Це дозволяє зробити висновок, що у виникненні цього захворювання ультрафіолетові промені відіграють не останню роль. Цей феномен пов’язаний з тим, що вплив ультрафіолету на рогівку прискорює швидкість обмінних процесів в останній. А чим активніші обмінні процеси, тим активніший імунітет намагається її відторгнути.
Симптоми
Діагностувати дане захворювання зазвичай не складно. Клінічні прояви паннуса досить характерні: значна інфільтрація рогівки та вростання судин, внаслідок чого уражені ділянки рогівки стають схожими на грануляційну тканину. Зазвичай паннус починає розвиватися у верхньозовнішньому або нижньому внутрішньому квадрантах, але незабаром може виявитися ураженою і вся рогівка. Внаслідок заміщення інфільтрату, що утворюється під епітелієм рогівки, грануляційною тканиною знижується гострота зору
(до повної втрати зору). Надалі при хронічній течії уражені області набувають чорного забарвлення через відкладення в них пігменту.
Більше того, паннус супроводжується вираженим рогівковим синдромом: сльозотечею, світлобоязню, помірним блефароспазмом.
Лікування
Лікування даної патології має бути регулярним, і воно вимагає від власників точного виконання всіх маніпуляцій. Іноді потрібна довічна терапія спеціальними препаратами.
Для лікування паннуса та плазматичного лімфатичного кон’юнктивіту третього повіка застосовуються імуносупресивні препарати.
На початкових етапах досить ефективною може бути терапія глюкокортикоїдами, хоча в деяких випадках вона буває малодієвою. Більш того, тривала терапія глюкокортикоїдами призводить до підвищення внутрішньоочного тиску.
З імуносупресивних препаратів до офтальмологічної практики активно впроваджується «Циклоспорин А». Циклоспорин як очної мазі давно застосовується західними ветеринарними офтальмологами. Дана мазь називається “Оптімун” (Optimmune). Вона дуже зручна та проста у застосуванні.
Крім застосування імуносупресивних препаратів терапія паннуса і плазмоми повинна включати запобігання очам собаки від ультрафіолетового випромінювання. З цією метою застосовуються спеціальні окуляри різних розмірів. За відсутності можливості придбання окулярів можна рекомендувати прогулянки тварин у сутінковий чи нічний час, коли знижується інтенсивність ультрафіолетового випромінювання.
Слід зазначити, що вищеописана терапія циклоспорином зазвичай дає хороші результати при паннусі.
Лікар офтальмолог
Кошара Є.В.