Секвестр рогівки – сухий стромальний некроз рогівки. Мертва строма рогівки при цьому пігментується і виглядає як чорна ділянка з покритими виразками підритими краями. Дане захворювання найчастіше зустрічається у кішок перської, британської, гімалайської та сіамської порід, а також їх метисів. Уражається частіше одне око, хоча трапляються випадки ураження обох очей.
Корнеальний секвестр ока у кішок не пов’язаний із статтю та віком, але частіше зустрічається у віці від 1,5 до 5 років.
За відсутності своєчасного лікування зорові функції ураженого ока повністю втрачаються, а в деяких випадках настає перфорація рогівки.
Етіологія
До цього часу причина цього захворювання остаточно не вивчена.
Перебіг і симптоми
Як правило, перебіг цього захворювання хронічний. Терміни формування пігментного вогнища з прояву перших клінічних симптомів варіюють від кількох днів до 6 місяців.
Скарги, з якими власники звертаються за офтальмологічною допомогою, залежить від стадії розвитку патологічного вогнища. Так на ранніх стадіях відзначається сльозотеча, блефароспазм, виразка рогівки, а при ускладненні патогенною бактеріальною мікрофлорою відзначається слизово-гнійний ексудат з кон’юнктивальної порожнини. Потім
симптоми часто зменшуються і власники вважають, що процес пішов на виправлення. Але вже через кілька місяців з’являються скарги на появу чорних (коричневих) ділянок рогівки, частіше за округлу форму і на погіршення зору.
За зовнішнім виглядом, перебігом та тактикою лікування виділяють два типи секвестру.
- Найпоширенішим є перший тип корнеального секвестру. У цьому випадку в центральній частині рогівки візуалізується чорне, чітко контуроване вогнище, переважно округлої форми, що піднімається над поверхнею рогівки. (Мал.1)
- Другий тип секвестру є вогнищем коричневого кольору з розмитими краями, що нагадує за кольором пляму бензину, занурену в товщу рогівки. Демаркаційний вал навколо секвестру другого типу відсутній, і васкуляризація рогівки менш виражена. Цей тип секвестру прогресує повільно, залягає поверхнево, зазвичай проникаючи лише на 1/3 строми. Секвестр другого типу менш небезпечний, оскільки не схильний до перфорації рогівки. (Мал.2)
Лікування
Тактика лікування залежить від стадії розвитку та типу корнеального секвестру.
На початку захворювання показано консервативну терапію, спрямовану відновлення епітелію рогівки. Лікування включає застосування кератопротекторів, імуностимуляторів, протигерпетичних засобів. У разі ускладнення вторинною бактеріальною інфекцією призначають антибіотики. Ефективність консервативного лікування ранній стадії становить 30-40%, в інших тварин захворювання неухильно прогресує.
Секвестри другого типу, в окремих випадках, можна лікувати консервативно. На жаль, терапія тривала і не завжди ефективна.
У нашій практиці найчастіше доводиться мати справу із занедбаними випадками, які потребують хірургічного лікування.
Лікар-офтальмолог ЦВД «Елітвет»
Кошара Євгенія