Спиномозкова рідина (Ліквор) – рідке середовище, що циркулює в порожнинах шлуночків головного мозку, лікворопровідних шляхах, субарахноїдальному просторі головного та спинного мозку. Цереброспінальна рідина укладена в основному в бічних, III і IV шлуночках головного мозку, Сільвієвому водопроводі, цистернах головного мозку та в субарахноїдальному просторі головного та спинного мозку.
Рух ліквору здійснюється поступальними та коливальними рухами, що ведуть до періодичного її оновлення, що відбувається з різною швидкістю (5 – 10 разів на добу). Що залежить від добового режиму, навантаження на ЦНС і від коливань в інтенсивності фізіологічних процесів в організмі.
Дослідження ліквору необхідно в таких випадках:
- Захворювання головного та спинного мозку різної природи (бактеріальний, грибковий, вірусний, асептичний менінгоенцефаломієліт, новоутворення головного мозку, менінгіт)
- Хвороба шиї з/без лихоманки невідомої природи
- Моніторинг відповіді на терапію запальних захворювань центральної нервової системи
Результати аналізу ліквору інтерпретується завжди відповідно до даних історії хвороби, клінічних симптомів, результатів клінічного та біохімічного аналізів крові, МРТ, серології, ПЛР, гістології.
Протипоказаннями до цієї процедури можуть бути:
- гостре підвищення внутрішньочерепного тиску
- Протипоказання до загальної анестезії
- Запалення шкіри в зоні пункції
- Новоутворення тканин у галузі пункції
- Важка травма шиї
Відбір ліквору
Ліквор беруть шляхом антлантоокципітальної пункції. (Мал.1.) Щоб уникнути хворобливих відчуттів у тварини, аналіз здається під загальною анестезією, щоб попередити серйозні ускладнення, пов’язані з травмуванням внаслідок довільного руху пацієнта.
У нашій клініці під час взяття ліквору поруч із Вашим вихованцем знаходиться лікар анестезіолог-реаніматолог, який регулює глибину анестезії та стежить за диханням та серцебиттям пацієнта.
Пункція проводиться в області шиї між потиличним бугром та першим шийним хребцем. З метою запобігання інфікуванню ця область буде заголена та оброблена антисептичним засобом.
Рідина, зібрана каудальні ураження, матиме більшу діагностичну цінність, ніж рідина, зібрана краніальні ураження. Перші 2-3 краплі необхідно спустити на серветку, щоб уникнути попадання в пробірку колійної крові, яка може вплинути на результат. Раніше в таких випадках пропонувалося використовувати формули для корекції загальної кількості клітин, але вони виявилися невідтворюваними і задовільного результату не приносили, тому при підозрі на потрапляння колійної крові рекомендується переробити пункцію. При цьому краще використовувати нову голку. Якщо три спроби взяття ліквору виявилися невдалими, рекомендується не робити пункцію вчетверте через ризик розвитку ускладнень.
Не слід збирати ліквор у скляні пробірки, тому що лейкоцити можуть прилипнути до скла.
Якщо ліквор каламутний або колір його змінено, варто окремо збирати зразок для клінічного дослідження (пробірку з антикоагулянтом) і біохімічного (пробірку без антикоагулянту).
Ліквор досліджується протягом 30-60 хвилин після одержання. Це з тим, що у лікворі дуже низький вміст білка, і клітини у такому середовищі швидко піддаються дегенерації і лізису (розпаду).
У разі неможливості негайного дослідження матеріалу допускається додавання 1 краплі сироватки крові тварини до 0,25 мл ліквору та зберігання при температурі 4°С до 48 годин. Розведення дозволить зберегти морфологію клітин, але значно вплине визначення цитозу. При цьому окрему порцію ліквору залишають визначення загального білка, оскільки його додавання, відповідно, викличе підвищення цього показника при вимірі.
Зазвичай на дослідження досить 1-1,5 мл. При цьому не слід брати більше 4 мл ліквору від собаки, більше 0,5-1 мл від кішки та більше 10-20 крапель від кошеня. Занадто швидкий відбір матеріалу може становити загрозу здоров’ю тварини: за 30 секунд не варто брати більше 1 мл.
Нормальні показники спинномозкової рідини.
Цереброспінальна рідина, отримана при спинномозковій пункції, так званий люмбальний ліквор – в нормі прозора, безбарвна, має постійну питому вагу 1,006 – 1,007; питома вага цереброспінальної рідини із шлуночків головного мозку (вентрикулярний ліквор) – 1,002 – 1,004. В’язкість цереброспінальної рідини в нормі коливається від 1,01 до 1,06. Ліквор має слаболужну реакцію рН 7,4 – 7,6. Тривале зберігання ліквору поза організмом при кімнатній температурі призводить до поступового підвищення її рН.
Білок нормальної цереброспінальної рідини представлений альбумінами та різними фракціями глобулінів. Встановлено вміст у цереброспінальній рідині понад 30 різних білкових фракцій. Білковий склад цереброспінальної рідини відрізняється від білкового складу сироваткою крові наявністю двох додаткових фракцій: предальбумінової (Х-фракцій) і Т-фракції, що розташовується між фракціями та -глобулінів. Предальбумінова фракція у вентрикулярному лікворі становить 13-20%, цереброспінальної рідини, що міститься у великій цистерні 7-13%, у люмбальному лікворі 4-7% загального білка. Іноді передальбумінову фракцію в цереброспінальній рідині виявити не вдається; так як вона може маскуватися альбумінами або при дуже великій кількості білка в цереброспінальній рідині взагалі не буде. Діагностичне значення має білковий коефіцієнт Кафки (відношення кількості глобулінів до кількості альбумінів), що в нормі коливається від 0,2 до 0,3.
У порівнянні з плазмою крові в цереброспінальній рідині відзначається більш високий вміст хлоридів, магнію, але менший вміст глюкози, калію, кальцію, фосфору та сечовини. Максимальна кількість цукру міститься у вентрикулярній цереброспінальній рідині, найменша – у цереброспінальній рідині субарахноїдального простору спинного мозку. 90% цукру складає глюкоза, 10% декстрозу. Концентрація цукру в цереброспінальній рідині залежить від його концентрації у крові.
Кількість клітин (цитоз) у цереброспінальній рідині в нормі не перевищує 3-4 в 1 мкл, це лімфоцити, клітини арахноідендотелію, епендими шлуночків головного мозку, полібласти (вільні макрофаги).
| СКЛАД | ЗМІСТ РЕЧОВИНИ | |
| традиційна система одиниць | система СІ | |
| Органічні речовини: | ||
| Загальний білок цистерного ліквору | 0,1 -0,22 | 0,1 -0,22 г/л |
| Загальний білок вентрикулярного ліквору | 0,12 – 0,2 | 0,12 – 0,2 г/л |
| Загальний білок люмбального ліквору | 0,22 – 0,33 | 0,22 – 0,33 г/л |
| Глобуліни | 0,024 – 0,048 | 0,024 – 0,048 г/л |
| Альбуміни | 0,168 – 0,24 | 0,168 – 0,24 г/л |
| Глюкоза | 40 – 60 мг% | 2,22 – 3,33 ммоль/л |
| Молочна кислота | 9 – 27 мг% | 1 – 2,9 ммоль/л |
| Сочевина | 6 – 15 мг% | 1 – 2,5 ммоль/л |
| Креатинін | 0,5 – 2,2 мг% | 44,2 – 194 мкмоль/л |
| Креатін | 0,46 – 1,87 мг% | 35,1 – 142,6 мкмоль/л |
| Загальний азот | 16 – 22 мг% | 11,4 – 15,7 ммоль/л |
| Залишковий азот | 10 – 18 мг% | 7,1 – 12,9 ммоль/л |
| Ефіри та холестерини | 0,056 – 0,46 мг% | 0,56 – 4,6 мг/л |
| Вільний холестерин | 0,048 – 0,368 мг% | 0,48 – 3,68 мг/л |
| Неорганічні речовини: | ||
| Фосфор неорганічний | 1,2 – 2,1 мг% | 0,39 – 0,68 ммоль/л |
| Хлориди | 700 – 750 мг% | 197 – 212 ммоль/л |
| Натрій | 276 – 336 мг% | 120 – 145 ммоль/л |
| Калій | 3,07 – 4,35 ммоль/л | |
| Кальцій | 12 – 17 мг% | 1,12 – 1,75 ммоль/л |
| Магній | 3 – 3,5 мг% | 1,23 – 1,4 ммоль/л |
| Мідь | 6 – 20 мкг% | 0,9 – 3,1 мкмоль/л |
Клінічне значення біохімічного дослідження спинномозкової рідини
А – норма; Б – помутніння ліквору від домішки великої кількості формених елементів (менінгіт); В, Г – домішка крові в лікворі (субарахноїдальний крововилив, травма); Д – потрапляння крові в ліквор при проведенні пункції («шляхова кров») – після центрифугування стає прозорим, на дні пробірки осідають формені елементи; Е, І – ксантохромія ліквору внаслідок гемолізу еритроцитів; Ж – зелене забарвлення ліквору при гнійних менінгітах; Ж – утворення плівки фібрину при великому вмісті фібриногену.
Цитологічне дослідження ліквору складається з:
1) підрахунку загальної кількості клітин у камері Фукса-Розенталя (цитоз),
2) диференціювання клітинних елементів (цитограми ліквору) в камері або в препаратах, приготованих після седиментації або центрифугування та забарвлення азур-еозином по Нохту, Паппенгейму-Крюкову або Романовському-Гімза.
Плеоцитоз — збільшення кількості клітин у лікворі – спостерігається при гострому бактеріальному менінгіті, менінгоенцефаліті, енцефаліті, мієліті, субдуральній гематомі, пухлинах ЦНС, інфаркті мозку. Найбільш виражений плейоцитоз відзначається при бактеріальній інфекції, грибкових ураженнях мозку. При епілепсії, арахноїдиті, гідроцефалії, дистрофічних процесах, спондильозі та інших захворюваннях кількість клітинних елементів найчастіше в межах норми
Гістіоїдні елементи — моноцити, макрофаги, мастоцити (тканинні базофіли), арахноїдальні клітини, клітини епендими, клітини злоякісних новоутворень власне ЦНС та метастазують з інших органів та тканин. У тих випадках, коли клітинні елементи в камері не піддаються достовірному диференціюванню, необхідно досліджувати їх у фіксованому та забарвленому препараті.
Лімфоцити. У кількості 2-3.106 клітин/л вони входять до складу нормального цитозу ліквору. При патологічних процесах з боку ЦНС відзначається поліморфізм лімфоцитів, що спонукало називати лімфоїдними клітинами, активованими лімфоцитами або трансформованими лімфоцитами.
Різко виражений лімфоцитоз (лімфоїдний плеоцитоз) спостерігається при вірусному (лімфоцитарному) менінгіті після операцій на оболонках мозку.
Нейтрофіли. Найбільш важко диференційовані клітини в камері, особливо якщо ліквор був пізно доставлений в лабораторію. Якщо в нативних чи забарвлених препаратах виявляється дрібнозерниста маса детриту, продукти розпаду клітин, тоді осад треба забарвити пероксидазу. Жовто-коричневе забарвлення зернистих мас показує, що в хворого нейтрофільний плеоцитоз. Активні нейтрофіли схожі за морфологією з нейтрофілами периферичної крові, мають чіткі контури ядра і цитоплазми, бактеріальний менінгіт. Нейтрофілія характерна для ліквору при локальних та дифузних лептоменінгітах. При абсцесах мозку, мікозі, нейтрофільна реакція може бути різною, при вірусних менінгітах вона короткочасна та слабко виражена.
Еозинофіли у нормальному лікворі не зустрічаються. Еозинофільна реакція при паразитарній інфекції. Еозинофіли фагоцитують бактерії, гриби та комплекси антиген антитіло. Процеси, що ведуть до збільшення продукції антитіл, супроводжуються еозинофілією. Еозинофілія ліквору, спостерігається при цистицеркозі, ехінококозі мозку, при еозинофільних менінгітах. У невеликій кількості (2-3%) вони входять до складу лікворної формули при крововиливі в мозок, можуть накопичуватися при пухлинах мозку, при гідроцефалії, лікарських інтоксикаціях. Еозинофілія в лікворі не супроводжується еозинофілією в крові і навпаки може спостерігатися при нормальному цитозі.
Базофіли. Базофільні гранулоцити та мастоцити (тканинні базофіли) – клітини однієї генерації. Базофіли беруть участь у запальних процесах алергічної етіології, виявляються в лікворі при нейроінфекціях, що важко протікають. Плазматичні клітини у нормальному лікворі не виявляються.
Моноцити – це друга основна популяція клітин у нормальному лікворі 0-2*106 клітин/л. Моноцитоз спостерігається при панецефаліті, хронічних уповільнених запальних процесах ЦНС. Моноцитоз у фазі одужання Макрофаги у нормальному лікворі не зустрічаються. Це санітари ліквору, у вакуолях цитоплазми чітко фарбуються клітинні елементи чи залишки фагоцитованих клітин як грануляцій. Кількість макрофагів наростає за будь-якого запального процесу в ЦНС. Макрофаги можуть бути присутніми у лікворному просторі до 6 місяців.
Ліпофаги зустрічаються у вмісті мозкових кіст, поява їх у лікворі – показник травматичного або ішемічного некрозу. Макрофаги при крововиливі у ліквор.
Таким чином, цитологічний аналіз ліквору дозволяє припустити, а в деяких випадках поставити діагноз патології ЦНС
Асистент ветеринарного лікаря
Збарах Єлизавета