Менінгіома — пухлина, що формується з клітин твердої мозкової оболонки. Мозкові оболонки вистилають череп та спинномозковий канал, оточуючи головний та спинний мозок. Зростання пухлини направлене від стінки черепа всередину черепної коробки. Тому до неї відносно легко організувати хірургічний

доступ. Але, звичайно, при цьому слід враховувати розмір пухлини. В даний час встановлено, що саме менінгіома є однією з основних причин судомного синдрому у собак старше 6 років.

Менінгіома є доброякісною пухлиною. Вона не поширюється організмом, не руйнує навколишні тканини і не проростає в них. Основна проблема в тому, що вона чинить механічний тиск на мозкову тканину, що посилюється жорсткими межами черепної коробки. У місці контакту розвивається запальна реакція, яка призводить до прогресуючого набряку та пошкодження мозкової тканини та нервів.

У собак провідною ознакою є судоми. У котів симптоми менш виражені, проявляються апатією та змінами у поведінці.

Клінічні ознаки залежать від зони мозку, пошкодженої пухлиною, і виявляється:

  • Ходінням по колу
  • Втрата зору
  • Здригання пальців
  • Хиткою ходою.

Пухлина найчастіше вражає тверду оболонку головного мозку. Тільки у 14% випадків захворювання у собак та у 4% випадків у кішок – це менінгіоми спинного мозку.

В основі класифікації менінгіоми лежить тип клітин, що її утворюють. У різних менінгіом різна швидкість зростання.

У 95% випадків пухлину виявляють у собак віком від 7 років, а у кішок — старше 10 років.

Собаки з подовженою мордою схильні до захворювання.

У собак менінгіоми частіше розташовуються на передній стінці черепа. У цій галузі знаходяться зони мозку, які відповідають за нюх. Порушення нюху призводить до зміни харчових звичок та поведінки.

Діагностика:

Аналізи крові та сечі дають уявлення про загальний стан здоров’я, допомагають виявити супутні захворювання.

Дуже важливе обстеження – рентгенографія грудної клітки. За результатами зарубіжного дослідження, 55% пухлин головного мозку – це метастази злоякісних пухлин, які розташовані в інших частинах тіла. На оглядовому рентгенівському знімку лікар може виявити основну пухлину, що дає підстави припускати: новоутворення мозку є метастазом, а не менінгіомою.

Основним діагностичним методом є візуалізація мозку: комп’ютерна томографія (КТ) та ядерно-магнітно-резонансна томографія (МРТ). Ці методи дозволяють отримати зображення мозку, внаслідок чого можна визначити локалізацію пухлини та відрізнити її від вогнищ запалення чи тромбозу. МРТ краще КТ, оскільки краще виявляє утворення рідини, набряки, кісти, крововиливи та інші зміни м’яких тканин мозку.

Лікування:

Медикаментозне лікування є паліативним, тобто спрямоване на покращення якості життя пацієнта та ослаблення судомного синдрому. Призначається преднізолон для зменшення набряку тканин мозку та препарати з вираженою протисудомною дією (наприклад, фенобарбітал або бромід калію). Преднізолон також надає регресивну дію на саму пухлину, її розміри зменшуються за рахунок порушення кровопостачання. Однак через деякий час пухлина починає прогресивно зростати. Отже ефективність такого методу є сумнівною, а тривалість життя пацієнтів становить від 3 до 6 місяців. Найефективнішими є хірургічний метод.

В результаті хірургічного видалення пухлини (без подальшої хіміотерапії та променевої терапії) середня тривалість життя становить близько 7 місяців у собак та до 26 місяців у кішок. Але, як правило, у 1 з 5 кішок пухлина виростає знову.

З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів.

Ассистент ЦВД «Елітвет»
Пальчук Ксенія