Епілепсія є захворюванням головного мозку, що характеризується міцною схильністю до генерації епілептичних нападів. Це визначення потребує принаймні одного епілептичного нападу.
Термін нападу походить від грецького «захоплення». Всі напади можуть бути схожі на епілептичні напади та в клінічній практиці, часто неможливо встановити походження нападу.
Епілептичний напад є «минущим» з ясним початком і закінченням, хоча останній термін зазвичай менш очевидний, ніж початок, оскільки постиктальний період (болісний стан, що виникає після закінчення генералізованого тоніко-клонічного епілептичного нападу) може викликати затримку очевидного закінчення.
Епілептичні напади мають різні клінічні прояви. Іктальні симптоми (припадки) та клінічні симптоми (іктальна семіологія) залежать від локалізації вогнищ електричних імпульсів головного мозку. Припадки можуть порушувати сенсорні, моторні функції центральної нервової системи та функції автономної нервової системи, також як свідомість, когнітивну функцію, поведінку, пам’ять.
За етіологічними критеріями можна виділити кілька категорій:
1. Ідіопатична (первинна) – спостерігається в тому випадку, коли немає лежачих в основі патологій головного мозку.
2. Симптоматична (вторинна) – має на увазі наявність лежачого в основі захворювання головного мозку. Причинами може бути судинні порушення, запальні процеси, травми, аномалії розвитку, неоплазії, дегенеративні порушення.
3. Реактивна – спостерігається як наслідок метаболічних порушень або інтоксикації.
4. Ймовірно симптоматична (криптогенна) – розвивається в результаті ураження головного мозку, які не можуть бути ідентифіковані.
Клінічні симптоми.
Важливо знати про 4 характерні стадії епілептичного нападу, оскільки це корисно для диференціації їх від неепілептичних нападів.
- продромальна фаза
- аура
- іктус
- постиктальна фаза.
Продромальна фаза найменш стала. Вона передує початку нападу, триває протягом годин або днів і зазвичай включає занепокоєння і нав’язливість або тривожну поведінку.
Аура є суб’єктивним початковим відчуттям іктуса і без ЕЕГ у тварин неможливо віддиференціювати її від продромальної фази. Важливо підкреслити, що аура є іктальним феноменом і може передувати припадку, що спостерігається. Вона може містити інформацію про початкову локалізацію епілептиформних спалахів активності.
Іктус є власне нападом і за ним слідує постиктальна фаза. Іктальні симптоми часто включають слинотечу, посмикування лицевих м’язів, тремор, розширення зіниць, гіперсалівацію, сечовипускання та дефекацію. Під час фокального нападу кішка може залишатися у лежачому положенні на грудях або може демонструвати біг чи лазіння. Припадки можуть мати дуже твердий характер. Генералізовані напади можуть включати все тіло. У конкретного пацієнта можуть траплятися як фокальні, і генералізовані напади. Однак, фокальні епілептичні напади можуть стати генералізованими так швидко, що їх істинний тип непомітний і напад може потім бути класифікований як первинний генералізований. Іктус зазвичай триває не більше 3 хвилин.
Постиктальні зміни більш постійні в їх прояві, ніж продромальна фаза або аура і можуть часто давати вказівки про те, чи був епілептичний напад. У кішок часто повідомляються різні прояви, такі як агресія, поліфагія, полідипсія, сліпота чи глухота, атаксія.
Пароксизмальні клінічні симптоми можуть бути викликані епілептичними та не епілептичними захворюваннями.
Диференціальні діагнози включають широкий спектр клінічних станів: поведінкові зміни, обсцесивно-компульсивний синдром, рухові порушення, нарколепсія/катаплексія, порушення сну, збільшений черепномозковий тиск, патології, асоційовані з болем, синдроми тремору, синкопе, синдром ротолицьового болю кішок,
вестибулярні та нейром’язові розлади та інші енцефалопатії.
Вік також є важливим критерієм диференціації епілепсії. Перший припадок при ідіопатичній епілепсії зазвичай проявляється у віці від 6 місяців до 6-7 років. Якщо перший напад відбувся після 7 років і на обстеженні не виявлено патологій, які можуть викликати напади, така епілепсія називається криптогенною.
Діагностика
Діагноз ставиться на підставі анамнезу (рекомендовано при первинному прийомі мати із собою попередньо зняте відео нападу тварини), клінічного обстеження та додаткових лабораторних досліджень.
З лабораторних досліджень потрібні:
- загальний аналіз крові
- комплексний біохімічний аналіз, включаючи електроліти, тригліцериди, холестерин, жовчні кислоти
- аналіз на гормони щитовидної залози ТТГ та Т4
- загальний аналіз сечі
- аналіз ліквору
- серологічне дослідження вірусних захворювань
Рекомендовано дослідження на апараті МРТ і КТ, щоб уникнути структурних ушкоджень головного мозку.
Так само можливе застосування електроенцефалографії, але через те, що у дрібних домашніх тварин дані ЕЕГ непостійні і немає узгодженої думки з приводу відповідних технік її проведення і протоколу седації, або про графічні елементи, які асоційовані з епілептичними нападами, її застосування має обмежену цінність.
Лікування
Агресивний, ранній початок лікування епілепсії може бути успішним, оскільки кішка може уникнути кластерних нападів та рефрактерної епілепсії.
Рішення розпочати лікування має бути зроблено у кожному конкретному випадку після розгляду тяжкості нападу, іктальних симптомів, ризику лікування, можливості виконання власником призначень, можливостей сироваткового моніторингу та труднощів довготривалого орального прийому препаратів.
Лікування епілепсії може вимагатися протягом усього життя. Зменшення доз препаратів може бути розглянуте на підставі відсутності припадків протягом тривалого періоду часу (після 6-24 місяців). Зниження доз повинно проводитись лише під контролем ветеринарного лікаря.
Є кілька оральних препаратів для лікування епілепсії:
- Фенобарбітал
- Діазепам
- Калію бромід
- Клоразепам
- Левітирацетам
- Габапентін
- Зонісамід
- Прегабалін
- Таурін
- Топірамат
Прогноз ґрунтується на етіології лежачого в основі захворювання, його лікування та відповіді на лікування, проте, незважаючи на важкі напади, результат, в більшості випадків, може бути хорошим або відмінним.
Лікар-інтерн ЦВД “Елітвет”
Збарах Єлизавета