Атаксія – Це патологічний стан, що виникає при пошкодженні мозочка, структури головного мозку, що відповідає переважно за координацію рухів та орієнтацію тварини в просторі.

Атаксію можна поділити на кілька видів, залежно від локалізації ураження:

  • Мозочкова (спостерігається при ураженні черв’яка, півкуль і ніжок мозочка),
  • Сенситивна (виникає при ураженні задніх стовпів, значно рідше – периферичних нервів, задніх корінців, зорового бугра, кори
  • тем’яної частини мозку)
  • Вестибулярна (виявляється при ураженні будь-якого відділу вестибулярного апарату),
  • Лобна (спостерігається при ураженні лобових часток мозку внаслідок пошкодження лобно-мосто-мозочкових зв’язків),
  • Психогенна (виражається в химерних змінах ходьби, які зазвичай не спостерігаються при органічному ураженні нервової системи).

Виявляється, насамперед, проблемами при координації руху, тремтінням кінцівок, порушенням рухової активності.

Хвороба фіксується у всьому світі, певного ареалу захворювання немає. Також не реєструється вікової та статевої схильності. Найбільшою мірою схильні стаффордширські тер’єри, а також хвороба часто зустрічається у скотч-тер’єрів, кокер-спанієлів, сеттер-гордонів, староанглійських вівчарок.

Причинами виникнення цього захворювання можуть бути:

  • розвиток пухлини;
  • спадковість;
  • перенесені раніше захворювання (зокрема інфекційні);
  • отит;
  • серйозна травма голови;
  • неврит черепно-мозкового нерва.

Основними клінічними симптомами атаксії є порушення координації рухів. Тварина рухається як «п’яна», хоча при цьому вона може непогано пересуватися по прямій лінії, але виявляється зовсім нездатною повернути, піднятися на сходи, стрибнути. При різкому повороті хвора тварина зазвичай присідає. Висока ймовірність того, що тварина, хвора на атаксію, натикатиметься на предмети, а рухи її

передніх лап нагадуватимуть гусячі. Здорова тварина зазвичай піднімає лапу та переміщає її на відстань, яка є максимально зручною. Хворий собака може не розрахувати і переставити лапу повз ліктя. Більш того, перед тим, як перемістити протилежну ногу, їй необхідно швидко перенести свою вагу і зробити упор на поставленій кінцівці.

Хворий вихованець через часті або занадто різкі рухи голови і шиї може страждати від запаморочень. Під час подібного «приступу» тварина втрачає відчуття реальності, може впасти, при цьому в неї можуть тремтіти повіки (ністагм).

Рухи можуть відбуватися траєкторією вгору-вниз (вертикальний ністагм), а також в сторони (горизонтальний ністагм).

Також хвора тварина часто тремтить, винятком є ​​моменти, коли собака перебуває у стані спокою. Таке тремтіння сильно відрізняється від тремтіння від холоду або сильного збудження. Тряска виникає лише тоді, коли тварина намагається утримати увагу на якомусь об’єкті або зробити різкий рух. Подібне може відбуватися при їжі. Вихованець здійснює конвульсивні рухи і зазвичай просто б’ється головою об їжу, що, звичайно, заважає йому отримувати достатню кількість їжі.

Можечкова

Спочатку спостерігається стан, що визначається власником собаки, як незручність. Починається поступове розгойдування тіла, нездатність тварини утримати рівновагу. Собака починає голодувати, тому що відчуває труднощі вживання їжі, худне. М’язовий тонус послаблюється, виникає атрофія.
Розрізняють два різновиди подібного типу атаксії: статичну, динамічну. Перша характеризується ослабленням саме м’язів тіла тварини. Собаці важко утримувати певну позу. Друга частіше виявляється при рухах

Раннє діагностування стану собаки допоможе вчасно подолати пухлинні, травматичні фактори. Якщо ж буде встановлена ​​генетична причина, то залишається лише підтримувати стан собаки, максимально убезпечити вихованця, намагатися утримати від пошкоджень. Сильне пошкодження мозочка вилікувати неможливо.

Сенситивна

Сенситивна атаксія виникає при ураженнях спинного мозку. Тоді собака не може правильно згинати, розгинати суглоби. Втрачається можливість визначення правильного руху. Тяжкі поразки призводять до неможливості пересування. Зрідка подібний стан можна вилікувати, особливо якщо сталося часткове пошкодження мозку, хворобу підловили на самому початку.

Вестибулярна

Вестибулярна атаксія проявляється вираженим нахилом тіла тварини у певний бік. Всі рухи постраждалої тварини обережні, повільні. Постійне запаморочення викликає блювоту, рух по колу. Може супроводжуватись синдромом Горнера.

Діагностика.

Діагноз ставиться на підставі характерних клінічних симптомів, даних неврологічного обстеження та додаткових методів дослідження.

Спочатку ветеринарний лікар виключає інші захворювання, які можуть проявлятися подібними клінічними симптомами (метаболічні порушення, захворювання внутрішніх органів, паразитарні та інфекційні захворювання).

Для цього проводиться загальне клінічне та неврологічне обстеження та відбирається кров на загальний та біохімічний аналіз. Також при необхідності проводять експрес тести на вірусні та паразитарні захворювання.

При огляді вушних раковин лікар оглядає стан зовнішнього вушного каналу та барабанної перетинки, за наявності вмісту у вушних раковинах, лікар відбирає матеріал на цитологічне дослідження. За наявності перфорації (розриву) барабанної перетинки ми можемо підозрювати наявність отиту середнього та внутрішнього вуха (які також є причиною порушення координації руху).

Крім клінічного обстеження та лабораторної діагностики, для встановлення діагнозу необхідне проведення додаткових досліджень.

Рентгенографія дає можливість виключити травми черепа, наявність внутрішнього секреторного отиту, поліпи чи новоутворення у середньому та внутрішньому вусі. Але не завжди даний метод діагностики може бути інформативним.

Більш точним методом діагностики для встановлення місця локалізації ураження є МРТ і КТ. Дані методи діагностики дають можливість визначити наявність новоутворень у головному мозку, наявність запальних процесів, новоутворень у внутрішніх структурах слухового каналу, що дає змогу поставити точніший діагноз.

Лікування засноване на причині захворювання.

При отиті застосовуються санація слухового каналу із застосуванням місцево гормональних препаратів та антибіотиків. У деяких випадках антибіотикотератпію проводять системно. При значних ураженнях або наявності новоутворень у деяких випадках вдаються до хірургічного лікування (дренування порожнини середнього та внутрішнього вуха, буллотомії).

При діагностуванні новоутворень у головному мозку лікування тільки хірургічне і проводиться лише в тому випадку якщо місце розташування утворення є операбельним. Навіть при висіченні новоутворення та проведенні хіміотреапії – прогноз несприятливий.

Асистент ЦВД «Елітвет»
Збарах Єлизавета