Артеріальна тромбоемболія (АТЕ) у кішок та собак відбувається через закупорку тромбом (згустком крові) ділянки аорти або артерії, що призводить до тяжкої ішемії тканин, що кровопостачаються даною артеріальною гілкою. У кішок джерело тромбів зазвичай знаходиться у вушці лівого передсердя. Кішки особливо схильні до артеріальної тромбоемболії, у порівнянні з іншими видами, що частково (але не повністю) пояснюється високою частотою народження у них міокардіального захворювання.

Більшість кішок з виявленою артеріальною тромбоемболією мають захворювання серця, що лежить в основі, – гіпертрофічна кардіоміопатія. Ризик артеріальної тромбоемболії, мабуть, найбільший за більш важких форм

кардіоміопатії, незалежно від специфічного типу міокардіального захворювання. Кішки з вторинним міокардіальним захворюванням також перебувають у групі ризику, сюди належать еутиреоїдні кішки, які отримують лікування від гіпертиреоїдизму. Існує також ризик системної тромбоемболії за наявності септичних емболів при бактеріальному ендокардиті, але це також рідкісна причина.

Найбільш частою некардіогенною причиною артеріальної тромбоемболії у кішок є неоплазія легень, хоча вона викликається більшою мірою пухлинними емболами, ніж справжніми тромбами. Іноді стан, що лежить в основі, не вдається встановити.

Клінічна картина

Кішки з артеріальною тромбоемболією типово надходять із раптовим початком вираженого болю та дистресом. Хворі кішки демонструють вокалізацію та недвозначні симптоми

біль. Точні клінічні симптоми залежать від локалізації тромбу, з паралічем/парезом тазових кінцівок, що найчастіше зустрічаються, асоційованих з емболізацією дистальної аорти. У деяких випадках одна тазова кінцівка більш сильно уражена, ніж інша. Передні кінцівки можуть бути уражені при емболізації плечової артерії. Клінічна картина більш варіабельна при емболізації інших областей (головний мозок, брижеєчні артерії), для прикладу може спостерігатися блювання, біль у черевній порожнині та симптоми ураження центральної нервової системи, при цьому основна тромбоемболія може бути не розпізнана.

Більшість кішок, що демонструють артеріальну тромбоемболію, не мають в анамнезі захворювання серця і підгострі симптоми болю та паралічу можуть бути першим показником на наявність просунутого захворювання серця.

Діагноз

Зазвичай діагноз можна поставити на підставі фізикального обстеження. Багато котів перебувають у дистресі та емпіричне лікування має починатися до подальшого діагностичного тестування. У кішок, подальше тестування корисне для кращого розуміння тяжкості та природи асоційованої серцевої хвороби, як і системні ефекти тромбоемболії. Ця інформація може стати корисною для прогнозу та лікування.

У собак діагностична оцінка буде корисною для кращого розуміння асоційованої хвороби, що викликає статус гіперкоагуляції.

Лабораторні тести

Можуть бути різноманітні біохімічні порушення. Більшість кішок матимуть стресову гіперглікемію, також часто зустрічаються азотемія та гіперфосфатемія. Азотемія зазвичай преренальна, хоча може бути асоційована з тромбоемболією ниркової артерії. Типово концентрації сироваткової креатинкінази різко збільшені внаслідок ішемії м’язів. Також є повідомлення про гіпокальціємію та гіпонатріємію. Хоча гіперкаліємія є важливим та потенційно фатальним ускладненням артеріальної тромбоемболії, підвищення концентрації калію в крові часто спостерігається раптово, як наслідок відновлення перфузії, і деякі кішки можуть мати гіпокаліємію під час обстеження. У більш старих кішок рівень тироксину повинен бути виміряний, оскільки кішки з гіпертиреозом можуть мати збільшений ризик артеріальної тромбоемболії незалежно від будь-яких змін серця.1 Коагуляційні тести часто в нормі, хоча D-димери можуть бути збільшені.

Рентгенографія

За відсутності хрипів, що чують, рентгенографія грудної порожнини може бути найбільш надійним способом підтвердження наявності застійної серцевої недостатності, але вона не повинна здійснюватися у кішок з важким респіраторним дистресом. Рентгенографія грудної клітки також корисна для ідентифікації мас у легенях у кішок з онкологічним захворюванням, що лежить в основі.

Ехокардіографія

Оскільки тип кардіопатії не є актуальним, немає необхідності обов’язково виконувати негайну ехокардіографію. Більшість кішок мають розширене ліве передсердя, а деякі матимуть лівошлуночкову систолічну дисфункцію.

У кішок з нещодавньою появою симптомів можливо ідентифікувати тромби в термінальній аорті, використовуючи ультразвук, але діагноз артеріальної тромбемболії у кішок з парезом тазових кінцівок зазвичай ґрунтується на виразних клінічних знахідках більшою мірою, ніж на візуалізації. Відсутність видимого тромбу в термінальній аорті не виключає артеріальну тромбоемболію, особливо якщо симптоми тривають більше 24 годин. Коли не виявлено кардіологічного захворювання, що лежить в основі, подальше локальне зображення оклюзії артерії більш виправдане.

Прогноз

Прогноз при цьому захворюванні частіше несприятливий, і власники приймають рішення про еутаназію. Однак деякі субпопуляції котів мають кращий прогноз, ніж інші. 70-80% кішок з однією ураженою кінцівкою виживатимуть до виписки, причому виживають до 90% кішок зі збереженням частини рухової функції.

Основними факторами ризику протягом перших 2-3 днів були серцева застійна недостатність або гіперкаліємія внаслідок реперфузійного синдрому. Біль виражений протягом перших 24 годин, але суттєво знижується після перших 48 годин. Краніальна великогомілкова та литкова м’язи можуть ставати твердими. внаслідок тяжкої ішемії м’язів, а ішемічне пошкодження м’язів може призводити до «падаючого гомілкостопа», також як до втрати дистальної чутливості. Стегновий пульс часто відновлюється протягом 3-5 днів. Якщо ішемія тканин важка, є ризик некрозу шкіри і м’язів, що зазвичай проявляється в межах перших 2 тижнів. У важких випадках це може призвести до втрати пальців чи дистальних частин кінцівок. Іноді некроз шкіри спостерігається більш проксимально, шкодуючи кінцівки. Ішемічне пошкодження нервів може бути оборотним, хоча це може тривати 8 тижнів або більше.

Лікування.

Хоча здається логічним спробувати видалити або лізувати тромб у кота з артеріальною тромбоемболією, цей підхід не рекомендується. Хірургічне втручання не рекомендується через високі рівні смертності, а видалення тромбу катетером технічно дуже складно.

Терапія антикоагулянтами/антиагрегантами

Тромболітична терапія з препаратами, такими як стрептокіназа та активатор тканинного плазміногену екстенсивно використовується в гуманній медицині, але нечасто у кішок. Ці препарати дуже дорогі, несуть значний ризик для геморагічних ускладнень, вимагають введення якомога раніше від початку тромбоемболії і не становлять значних клінічних переваг над консервативними заходами, що використовуються у ветеринарній медицині. Таким чином, вони рідко використовуються у широкій практиці.

Нефракційний гепарин найбільш вподобаний препарат у більшості клінічних випадків. Гепарин як правило не має впливу на сформований потік, проте, він запобігає подальшій каскадній активації коагуляції і дає можливість внутрішній організмової фібринолітичної системи зруйнувати сформований потік.

Також для профілактики тромбоутворення та агрегації тромбоцитів рекомендовано застосування таких препаратів як аспірин та клопридогрель.

Для профілактики та контролю болю рекомендовано застосування препаратів опіоїдного ряду (буторфанол. Бупренорфін, фентаніл).

Можливі ускладнення

Смерть, на жаль, є звичайним результатом або через прогрес хвороби або через ускладнення при лікуванні (неконтрольована кровотеча).

Геморагічні ускладнення виникають у період антикоагулянтної терапії.

Життєвонебезпечна гіперкаліємія та аритмії через реперфузійні ушкодження — інше ускладнення лікування.

Перманентні неврологічні дефіцити та м’язові аномалії в задніх кінцівках можуть виникати у деяких кішок (менше 15%) з тяжкою та затяжною ішемією.

З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів.

Лікар кардіолог ЦВД «Елітвет»
Збарах Єлизавета