Ветеринарні аспекти утримання домашніх тхорів

Тхір – це ссавець із сімейства Mustelidae, загону Carnivora
Домашній тхір Mustela putorius furo – це приручена декоративна тварина, яка живе з людиною протягом багатьох поколінь.

Тхори були одомашнені більше двох тисячоліть тому, найімовірніше, на Піренейському півострові, хоча питання про їхнє походження досі залишається відкритим. Одомашнені тхори згадуються ще в

працях Аристотеля та Арістофана. У ті часи людина використовувала цих тварин для полювання на кроликів та знищення гризунів – щурів та мишей. У середні віки тхорів беруть у далекі плавання на кораблі, оскільки вони набагато краще ловлять корабельних щурів, ніж кішки.
Тхорів увічнюють у гравюрі та живописі. Так, на легендарному полотні Леонардо да Вінчі “Дама з горностаєм”, написаному 1489 р., зображено альбіносну форму тхора, а зовсім не горностай.

Аж до початку XX століття хорьків використовують у боротьбі проти гризунів, особливо на фермах та зерносховищах. У ХІХ столітті існує навіть ціла професія – ферретмейстер. Ферретмейстер виїжджав за викликом на ферми з кількома спеціально навченими тхорами, і залишався там кілька днів, поки тхори не винищували всіх щурів чи мишей.

З початку XX століття хорків перестали використовувати як знаряддя боротьби з гризунами. Сталося це після винаходу ефективних отрут проти щурів. Через 50 років у Європі та Америці та на початку 1970-х років – у СРСР тхорів стали знову розводити як хутрового звіра.

З середини 1970-х років тхори стають популярними домашніми тваринами. Спочатку це відбувається у США та Канаді, потім – у Європі, Австралії та Новій Зеландії. На початку нашого століття тхори завойовують популярність і в інших країнах – Росії та колишніх радянських республіках, Східній Європі.

У зв’язку з досить широким поширенням тхорів, як свійських тварин – виникла і ветеринарія цих тварин.

Важливі моменти профілактичних заходів.

Дегельмінтизація цуценят з 2-х місячного віку комплексними препаратами (наприклад, комплексні антигельмінтні засоби для кошенят та щенят, що використовуються з урахуванням ваги за інструкцією).

Вакцинація з 2.5 – 3 місячного віку комерційними вакцинами для собак, наприклад «Еурікан» в 1\3 дози, ревакцинація через 21 день «Еурікан RL», далі вакцинацію проводять один раз на рік, щорічно. Слід зазначити, що тхори хворіють тільки на чуму, лептоспіроз і сказ і в принципі, інші збудники, що входять до складу вакцин, виконують роль баласту, але, на жаль, в Україні немає комерційних вакцин для куньих.

Обробки проти ектопаразитів – комерційні препарати для кошенят, наприклад «Фронтлайн», «Стронгхолд» та ін.

Статева зрілість настає в період з 4 до 6 місяців.
У цей час проводиться кастрація самців і стерилізація самок.
А також при необхідності видалення мускусних залоз.

Основні відомості:

Середній термін життя 8-10 років.
Вагітність 41 – 42 дні,
У посліді від 1 до 18 цуценят (зазвичай 8)
Розмір при народженні 8-10 г
Очі розплющуються на 30-35 день
Вік відлучення 6-8 тижнів (при вазі 300 гр і вище)
Корінні зуби з’являються на 52 день
Молочні зуби випадають на 56-70 день

Тхори досягають статевої зрілості в першу весну після народження.
Вони розмножуються сезонно і сезон триває від грудня до липня у самців і з березня до серпня у самок. У самок індукована овуляція та еструс триває досить довго доти, доки не відбудеться спарювання. Тхори не використовуються в розведення повинні бути стерилізованими, щоб уникнути токсичної дії естрогенів. На промислових фермах тхорів стерилізують та каструють у віці 6 тижнів!

Харчування

Тхори-хижаки, з потребами близькими до кішок та норок, тому їм згодовують натуральний раціон або промислові корми для кошенят або спеціальні корми для тхорів.

Основні фізіологічні показники

Ректальна температура – 37.8 – 40,0С
ЧСС – 216 – 250 хвилин.
ЧДД – 33 – 36 хвилину
Загальний об’єм крові – 60 – 80 мл/кг
Вага тіла від 0,5 кг до 2,0 кг.