Інфекційний перитоніт кішок (Feline Infections Peritonitis) – вірусна хвороба кішок, що характеризується анорексією, дегідратацією тканин, лихоманкою, набряками черевної порожнини, перитонітом. Скорочена назва ФІП (FIP) походить від англійської назви хвороби Feline Infectious Peritonitis. Збудник – специфічний для кішок РНК-вірус, що належить до роду коронавірусів. Коронавірус широко поширений серед кішок, проте захворювання на інфекційний перитоніт викликається тільки його мутантними формами. За статистикою, ФІП захворює близько 10% тварин носіїв коронавірусу, причому кошенята набагато чутливіші, ніж дорослі тварини. Розповсюдженню інфекції сприяє безконтрольне розведення, при якому один кіт-виробник

має в’язки з багатьма кішками з різних розплідників, будучи потенційним переносником хвороби. Більшість кішок після інфікування виділяють коронавірус протягом 2-3 місяців, формують імунну відповідь і живуть далі цілком щасливо. Звичайно, поки що ми не можемо повністю зрозуміти, як відбувається звільнення від коронавірусної інфекції кішок і, на жаль, чому у деяких кішок розвивається FIP.
До 10% кішок, що мають антитіла до коронавірусу, хворіють на інфекційний перитоніт. Наразі вважають, що вірулентний вірус інфекційного перитоніту виникає в результаті мутації кишкового коронавірусу кішок в організмі окремих тварин, у яких потім може розвинутися перитоніт.
Існує безліч штамів цього вірусу, що сильно відрізняються за вірулентністю; однак, надійного методу, що дозволяє диференціювати вірулентні штами від авірулентних, немає.

Після інфікування коронавірусом кішок існує 4 варіанти розвитку:

  • Вироблення ФІПу (близько 10% кішок);
  • кішка стає тимчасово інфікованою, серопозитивною виділяючи вірус протягом 2-3 місяців. Потім перестає виділяти вірус і стає серонегативним. Практично всі кішки сприйнятливі до реінфікування;
  • здорове довічне носійство розвивається приблизно у 13% кішок;
  • лише незначна група тварин є резистентною до коронавірусу.

Зараження відбувається тоді, коли хвора кішка виділяє вірус із випорожненнями, сечею та носовими зтіченнями. Основний шлях передачі орально-фекальний. Зараження може відбуватися контактним шляхом, через контакт кішки з екскрементами хворої тварини, через корм, не виключається повітряно-краплинний шлях передачі вірусу. Більш чутливі до коронавірусної інфекції та ФІП кішки зі зниженим імунітетом (ослаблені, виснажені, які перенесли інші захворювання). При скученому змісті (у розплідниках, притулках) кішки хворіють частіше. Деякі породи схильні до захворювання ФІП (наприклад, британська короткошерста). Вважається, що мутування коронавірусу у вірулентну форму сприяє також стрес.

Інкубаційний період – від кількох тижнів до кількох місяців. Клінічні ознаки ФІП різноманітні та варіюють залежно від віку кішок, кількості та вірулентності збудника, наявності імунітету. Типовими клінічними ознаками кошенят віку до року є відсутність апетиту, висока температура, перитоніт, іноді плеврит. На початку захворювання кішка стає апатичною, пригніченою, малорухливою, менше їсть (але ніколи не припиняє їсти зовсім). Характерна ознака ФІП – анорексія та сильне зниження ваги. У дорослих кішок розрізняють дві форми хвороби: ексудативну («вологий» ФІП) та неексудативну («сухий» ФІП).
При ексудативному перитоніті переважають такі ознаки:

  • Асцити та/або випот у плевральну порожнину;
  • Активність та збережений апетит, або млявість та анорексія;
  • У деяких випадках легка лихоманка; має схильність до коливань;
  • При випоті в плевральну порожнину – порушення дихання;
  • Втрата ваги;
  • При пальпації – збільшені мезентеріальні лімфатичні вузли та печінка.

Поширення патологічного процесу із залученням інших органів черевної порожнини (це призводить до появи симптомів їхньої дисфункції, наприклад, гепатопатії, ниркової недостатності, захворювань підшлункової залози)
Ураження центральної нервової системи та очей – іноді відзначаються при випотінні перитоніті, хоча більш характерні для сухого.
Неексудативний або «сухий» перитоніт: клінічні ознаки часто слабко виражені, неспецифічні та різноманітні; цей стан – один із найбільш важко діагностованих.

До характерних ознак належать:

  • Втрата ваги;
  • Відсутність апетиту.

Інші симптоми залежать від того, які органи уражені, та від ступеня їх ураження. До них відносяться:

  • Очі – увеїти, відкладення на рогівці, помутніння склоподібного тіла та опалесценція водянистої вологи, лімфоцитарна інфільтрація судин сітківки, піогранулема сітківки;
  • Центральна нервова система – утворення піогранулем та розвиток гідроцефалії, що призводять до ністагму, вестибулярних розладів (наприклад, нахил голови), судом, мозочкова атаксія, дисфункція черепних нервів, парези, нетримання сечі або зміни в поведінці. Нервові симптоми спостерігаються у 10% випадків сухого інфекційного перитоніту кішок;
  • Кишечник – потовщення стінки товстої кишки;
  • Мезентеріальні лімфатичні вузли – збільшені при пальпації;
  • Печінка – жовтяниця та збільшення розмірів;
  • Нірки – піогранульоми, можуть пальпуватися.

Коректний діагноз необхідний! Чи всього близько 18% кішок із попереднім діагнозом ФІП справді мали ФІП. Ефективного лікування цього захворювання немає.
Діагностувати FIP досить складно. Тільки розтин дає однозначні результати, що дозволяють встановити наявність саме цієї хвороби і відрізнити її від інших зі схожим перебігом (наприклад, неінфекційного перитоніту внаслідок прориву кишечника при його закупорці, онкології, наслідках прокидання матки при патології пологів, асцитах (водянках), викликаних порушенням роботи печінки У формулі крові особливих змін не спостерігається, але завжди присутній моноцитоз – збільшення вмісту моноцитів – як і при інших формах перитоніту, наприклад, неінфекційної. меншою мірою – нирок.Важливим методом прижиттєвої діагностики FIP, що дозволяє діагностувати його і відрізнити від інших хвороб зі подібними проявами, є лабораторний аналіз проби рідини з черевної порожнини.Проводиться цитологія асцитної рідини, визначення білка в асцитній рідині, тест Рівальда,експрес-тест для виявлення антитіл проти коронавірусу кішок. За позитивних досліджень ймовірність ФІП на 85-90%.

Ефективних схем лікування та антивірусних препаратів для лікування вірусного перитоніту кішок не існує. Вибір схеми підтримуючої терапії визначається симптоматикою, що іноді застосовують імуносупресивну терапію преднізолоном. При обмеженому ураженні очей кортикостероїди вводять субкон’юнктивально. Інтерферони мають обмежене застосування при цьому захворюванні. При розвитку вторинної інфекції застосовують антибіотики. При великому обсязі випоту проводять лікувальну пункцію.
Прогноз при вірусному перитоніті кішок несприятливий, майже всі котячі з тяжким системним ураженням гинуть.

Профілактика та контроль захворюваності.
Інфекційний перитоніт є проблемою кішок, що містяться групами, переважно чистопорідних розсадників і притулках бездомних кішок. Так як вірус передається, переважно, через фекально-оральний шлях, головним методом уникнення інфікування буде гігієна. Дуже рідко ФІП є проблемою кішок які мають вільний доступ на вулицю. Кішка повинна мати можливість закопувати фекалії, а також рекомендується котячі туалети утримувати окремо від кімнати з їжею.

Висновки:

  • інфекційний перитоніт викликається коронавірусом кішок
  • частіше хворіють кішки домашні або ті, що живуть в одному приміщенні у великій кількості
  • стрес є сприятливим фактором
  • захворювання більше схильні до молодих тварин
  • головним джерелом зараження є фекалії інфікованих тварин
  • після інфікування більшість кішок виділяють вірус 2-3 тижні, деякі стають довічними видільниками
  • є 2 форми ФІПу: випотна та суха
  • неврологічні ознаки зустрічаються приблизно у 10% котів.
  • прогноз поганий.
  • еутаназія має бути запропонована лише після встановлення точного діагнозу
  • ФІП є проблемою групового утримання кішок;
  • у нашій країні немає вакцини від ФІП. В даний час тільки одна (інтраназальна) вакцина дозволена в США та деяких європейських країнах.

Лікар-інтерн
Пальчук Ксенія