Гіпертиреоз – захворювання, що викликається надмірним синтезом тиреоїдних гормонів.

Тиреоїдні гормони виробляються щитовидною залозою, ними є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Надлишок щитовидних гормонів призводить до посилення загального метаболізму тіла, зачіпаючи таким чином безліч органів і систем.

Гіпертиреоз вважається одним із найпоширеніших ендокринних захворювань у кішок. Причинами захворювання є аденоми та аденокарциноми щитовидної залози. Аденома щитовидної залози (доброякісна аденоматозна гіперплазія) трапляється у 98% випадків. Найчастіше уражені обидві частки щитовидної залози. І лише у 2% випадків причиною є аденокарцинома. Захворювання піддаються кішки середнього та старшого віку. Середній вік початку захворювання становить 12 – 13 років.

Гіпертиреоз у кішок розвивається поступово та повільно, тому часто багато симптомів власник пов’язує з нормальним процесом старіння свого улюбленця. Тварин наводять на прийом до ветеринарного лікаря, коли симптоматика стає яскраво вираженою. Основними і найпоширенішими симптомами гіпертиреозу є:

– Втрата ваги на тлі підвищеного апетиту

– Діарея постійна чи періодична

– Поліурія (прискорене сечовипускання)/полідипсія (підвищена спрага)

– Нервовість/гіперактивність

– Дерматологічні порушення (неохайний вид шерсті, осередкові алопеції, суха чи жирна себорея)

– Серцеві/респіраторні порушення (тахікардія, кашель, диспное)

– Анорексія/блювота – рідко

Оскільки перераховані вище симптоми не є характерними тільки для гіпертиреозу, то при обстеженні котів літнього віку в програму мінімум необхідно включити загальний клінічний аналіз крові, біохімію крові, визначення Т4 загального та аналіз сечі. По можливості провести рентгенографію грудної клітки, ЕКГ, і навіть ехографію серця.

У ОАК змін еритроцитів, гематокриту здебільшого немає.

У біохімії у котів з гіпертиреозом може спостерігатися підвищення активності печінкових ферментів та лужної фосфатази. Однак зрушення виражені помірно, при сильних підвищеннях активності ферментів необхідно обов’язково виключати супутні захворювання, такі як холангіогепатит або лімфому. Гіпертиреоз може супроводжуватися підвищенням рівня сечовини та креатиніну, може протікати без підвищення ниркових показників. Але підвищення ниркового кровотоку, спричинене гіпертиреозом, може маскувати ниркову недостатність. І, згодом, лікування гіпертиреозу може

спричиняти активну ниркову недостатність, ознаки якої маскував гіпертиреоз.

Диференціальна діагностика повинна виключати інші захворювання ендокринної та неендокринної природи, що протікають із схожими симптомами.

Для підтвердження діагнозу та оцінки функції щитовидної залози зазвичай використовується визначення загального тироксину. Це не видоспецифічний гормон і його визначення доступне у більшості медичних лабораторій. Його норми для котів: 15-60 нмоль/л. Визначення загального тироксину дозволяє поставити діагноз у 90% випадків гіпертиреозу у котів.

Найчастіше для діагностики гіпертиреозу достатньо лише визначення рівня Т4 загального. У сумнівних випадках (якщо тварина хвора, якщо вона виражена супутня патологія, якщо показники перебувають у верхній межі норми) рекомендується повторити дослідження через 2-6 тижнів. Не рекомендується пробна терапія у сумнівних випадках.

Мета лікування – зниження рівня гормонів щитовидної залози, що циркулюють по крові. Є три варіанти лікування:

– лікарські препарати на постійній основі

– хірургічне видалення щитовидної залози (тиреоїдектомія)

– руйнування патологічної тканини залози радіоактивним йодом

Якщо радіойодотерапія або хірургія можуть назавжди позбавити тварину захворювання, то ліки здатні лише тримати його під контролем.

З любов’ю до пацієнтів – з повагою до клієнтів.

Асистент ветеринарного лікаряЦВД «Елітвет»

Пальчук К.