Пододерматит – це запальні ураження, що зачіпають область лап, подушечок, пальців, міжпальцевих проміжків тощо. Це одна з частих скарг на прийомі у дерматолога. Причин виникнення підодерматитів досить багато і вони дуже різноманітні. Без визначення причини, часто лікування підодерматиту стає скрутним. Вони можуть протікати як із свербінням так і без нього, можуть бути паразитарними, або розвиватися внаслідок впливу стороннього предмета. У цій статті ми розберемо найчастіші причини підодерматиту у собак.

Клінічні ознаки підодерматиту часто схожі між собою, незалежно від причини. Проте деякі відмінності є.

Ми можемо спостерігати:

  • еритему
  • гіперпігментацію
  • набряк
  • фолікулярні зліпки
  • гіперкератоз подушечок
  • утворення кіст
  • утворення нодул
  • виразки тощо

При паразитарній етіології захворювання свербіж не буде основною скаргою, клінічно ми спостерігатимемо еритему, лущення, алопецію. Лише при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції спостерігається свербіж. Найчастіше підодерматити паразитарної етіології у собак викликані кліщами Demodex canis. У даному випадку лікування підодерматиту включає акарицидну терапію, спрямовану на усунення кліщів. При цьому використовують макроциклічні лактони (івермектин, мильбеміцину оксим, моксидектин) або ізоксозаліни (флураланер, афоксоланер, суроланер). На сьогоднішній день, ізоксозаліни вважаються препаратом вибору для лікування демодекозу. Піддерматити викликані кліщами Demodex canis, що частіше зустрічаються у молодих тварин, і добре відповідають на терапію. З поширенням ізоксозалінів на ветеринарному ринку, ми все рідше зустрічаємося з підодерматитами паразитарної етіології. При приєднанні вторинної інфекції паралельно з акарицидною терапією застосовують антибактеріальну терапію (амоксиклав, цефалексин, кліндаміцин, ципрофлоксацин). Pelodera strongyloides, а також Angiostrongylus vasorum здатні викликати також підодерматити у собак. Зараження цими паразитами відбувається при контакті шкіри із зараженим навколишнім середовищем, і не рідко не лише область пальців.

Неправильний постав кінцівок через постійне тертя і неправильну опору здатний викликати хронічний підодерматит. У такому разі собаці боляче наступати на лапи. Лікування такого виду підодерматиту спрямоване на постійний контроль запалення та адекватне знеболювання. Іноді ситуацію може вирішити лише хірургія.

Скарги на запалення лап можуть мати сезонність і це не завжди пов’язане із сезонною алергією. Сезонні підодерматити, це також контактний піддерматит і пов’язаний з стороннім тілом. Взимку лапи можуть реагувати на хімічні реагенти, що використовуються для усунення ожеледиці. У такому разі при усуненні фактора, підодерматит легко піддається контролю.

Влітку і восени дуже поширені піддерматити викликані сухими колосками злакових (устюг, остюк). Вони здатні пробуровлювати шкіру і просуватися під нею викликаючи біль та запалення. По ходу їх руху утворюються свищі. Лікуванням цього виду підодерматиту буде усунення стороннього тіла. Собакам із довгою шерстю рекомендують у сезон вистригати шерсть між пальцями, щоб мінімізувати заплутування остиків. Деяким собакам зручно застосовувати захисне взуття.

До рідкісних причин, які викликають підодерматит, відносять:

  • аутоімунні захворювання (листоподібна пухирчатка)
  • ендокринні захворювання (гіпотиреоз)
  • васкуліт
  • новоутворення (плоскоклітинний рак, лімфома тощо)

Сверблячі підодерматити, найчастіше мають алергічну природу. При цьому клінічно ми можемо спостерігати еритему, гіперпігментацію, пустули, свищі, виразки, міжпальцеві кісти. Залежно від якості шкіри у різних порід собак та клінічні прояви алергічного підодерматиту можуть відрізнятися. Власники тварин відзначають, що їхні вихованці частіше вилизують лапи та міжпальцеві проміжки, іноді цей свербіж нав’язливий і практично постійний. Однак, одночасно з підодерматітом, є й інші ураження на шкірі.

Якщо причиною підодерматиту є алергічна реакція (атопія, харчова алергія, або гіпочутливість до слини бліх), основне, що необхідно зробити лікарю – це взяти під контроль алергію. За наявності вторинної інфекції застосовувати антибактеріальну та/або протигрибкову терапію. При ускладненні алергічного підодерматиту вторинною бактеріальною інфекцією, ми можемо спостерігати глибокі ураження з утворенням фурункул з гнійно-геморагічною ексудацією та неприємним запахом, кірками та виразками.

Діагностичні дослідження під час піддерматиту:

  1. Цитологічне дослідження (мазок-відбиток, тонкоголкова аспірація). Для виключення вторинної інфекції.
  2. Зіскоб або трихоскопія, щоб уникнути паразитів.
  3. Посів для виключення ураження дерматофітами.
  4. Біопсія, для діагностики неоплазій та аутоімунних процесів.
  5. Рентген, КТ – для виключення ортопедичної проблеми.

При цитологічному дослідженні лікар може виявити як бактеріальну флору, так і дріжджову. При виявленні коків або паличок звертають увагу на фагоцитоз, що є діагностичним критерієм.

Дріжджі роду Malassezia є частиною нормальної мікрофлори шкіри. Зазвичай вони присутні у здорових собак у вушних каналах, на губах, пахвовій області, міжпальцевих проміжках, паранальних синусах, прямій кишці, а також у носовій порожнині. Розмноження або перерост дріжджової флори часто спостерігається при реакції гіперчутливості (атопія, харчова алергія та ін.).

При маласезіозному дерматиті ми спостерігаємо еритему, свербіж, червоно-коричневе фарбування вовни, а також характерний кислуватий запах. Маласезія можуть вражати не тільки шкіру, але і пазурі (оніхомікоз). При хронічному маласезіозному дерматиті відзначають гіперпігментацію та ліхеніфікацію (потовщення шкіри).

Лікування вторинної інфекції включає як місцеву терапію так і системну.

Як місцеву терапію застосовують часто шампуні з хлоргексидином 2-4% концентрацією.

Системні препарати повинні призначатися протягом тривалого часу та лікування ними має тривати протягом 2 тижнів після повного клінічного одужання.

Прогноз від хорошого до обережного, залежно від того, чи може бути ідентифікована і скоригована причина, що лежить в основі. У важких, хронічних випадках можуть утворюватися рубці, що сприяє додатковому тертю та рецидивам.

Список використаної литературы:

  1. SMALL ANIMAL DERMATOLOGY A COLOR ATLAS AND THERAPEUTIC GUIDE  2017р
  2. Журнал Vetpharma №3-4, 2019 року
  3. Матеріали з конференцій.